Сьогодні Шахтар розпочинає двоматчеве протистояння з Лехом - одним з найсильніших польських клубів, який, судячи з преси, демонструє чи не найцікавіший футбол у країні. Хоча недоліків, звичайно, не позбавлений, і труднощі на своєму європейському шляху в цьому сезоні зазнав чималих.

Terrikon.com уважно вивчає чергового суперника "гірників"...

Лех - чемпіон Польщі минулого року, тому закономірно, що виступи в єврокубках він починав у Лізі чемпіонів. Причому з досить просунутої стадії - 3-го кваліфікаційного раунду. Але виглядав там так собі. Відразу програв вдома Црвені Звезді 1:3, в гостях домігся лише нічиєї 1:1, та й то зрівняв в самому кінці - і зісковзнув у Лігу Європи. На цьому рівні серби виглядали помітно більш організованими.

У Лізі Європи полякам не дуже пощастило, суперник по останньому раунду кваліфікації дістався міцний - бельгійський Генк. Але все одно, це не було приводом програвати 1:5 на своєму полі (причому 1:4 - до перерви). Знову все вирішилося вже в першому матчі. На виїзді Лех виграв 2:1, але Генк діяв абияк - вже міг собі це дозволити. А Лех скотився далі, в груповий турнір Ліги конференцій.

Але і тут не все вийшло так гладко, як можна було сподіватися. У перших трьох матчах поляки перемогли лише один раз - віденську Аустрію, нарешті на своєму полі і відразу 4:1. І двічі програли - Райо Вальєкано і - увага! - гібралтарському Лінкольн Ред Імпс. У той момент навряд чи хтось передбачив би Леху якесь більш-менш світле майбутнє в розіграші. Але познанці взялися за розум, взяли верх над швейцарською Лозанною-Спорт, чеською Сігмою, зіграли внічию з Майнцем - і з 11-го місця пройшли в стиковий раунд плей-офф. А там вже легко зарішали з фінським КуПСом - 2:0 на виїзді і 1:0 вдома. Так Лех вийшов на Шахтар.

Що ми бачимо в підсумку? Команду, яка не витримує випробування серйозним європейським класом, але досить впевнено розбирається з середняками, хоча, в принципі, програти здатна будь-кому. Можна скільки завгодно списувати гібралтарську ганьбу на невдалий день або збіг обставин - але не зуміти забити такому супернику з гри (єдиний польський гол був проведений з пенальті) - це саме ганьба і є.

Втім, як кажуть у Вегасі - те, що сталося восени, залишилося в осінні. Тоді і в чемпіонаті Лех неабияк лихоманив. Нас більше цікавить нинішній стан команди. А вона в лютому виглядала надзвичайно добре. 4 перемоги поспіль із загальним рахунком 10:4 повернули Лех до групи лідерів, на 3-тє місце. Зараз це найрезультативніша команда Екстракласи (41 гол у 24 матчах), з досить стабільним бомбардиром (швед із традиційно шведським прізвищем - Міхаель Ісхак), але, щоправда, з досить проблемною обороною (пропущено аж 36 голів - більше, ніж у багатьох аутсайдерів). Загалом, можна легко побачити в цій команді відсутність балансу, але наявність акценту. Не без проблем команда явно - але явно з достоїнствами.

Зрештою, чемпіонами Польщі так просто не стають, турнір досить конкурентний, наповнений найрізноманітнішими легіонерами, нехай і не найвищого ґатунку. Але все-таки той самий Ісхак, нехай він навіть і не Ісак, за збірну Швеції іноді грав (і навіть гол забив). А ще у Леха кого тільки в заявковому списку немає - болгарин, хорват, пара португальців, кенієць, ісландець, іспанець, гондурасець, фін, іранець, івуарієць... Люди найрізноманітніших народів і аж чотирьох континентів.

Завітавши на Transfermarkt, ми виявимо, що найдорожчий футболіст Леха на даний момент - поляк Антоні Козубаль (4 мільйони євро), 21-річний опорник, який вже одного разу зіграв за збірну Польщі. 3,5 мільйона коштує 26-річний лівий вінгер Луїс Палма з Гондурасу, по 3 мільйони - два поляки, 26-річний воротар Бартош Мрозек і 20-річний лівий захисник Міхал Гургуль. А ось, скажімо, той же бомбардир Ісхак "потягнув" всього на 800 тисяч євро. Ну, в його 32 роки, можна вважати, непогано.

І все це виростає в команду, яка прагне грати в активний, можна навіть сказати - проактивний футбол, з добре розвиненими флангами, яка не любить відсиджуватися позаду, а якщо і буде ставити "автобуси", то тільки при зустрічі з клубом, ім'я якого змушує тремтіти. Шахтар навряд чи там сприймається в такому контексті - його, безумовно, поважають, але знизу вгору на нього не дивляться. Хороша новина для "гірників", які найбільше не люблять, коли їх в'яжуть по руках і ногах в атаці.

Лех - клуб, який звик, що його сприймають як авторитет. Він 9 разів ставав чемпіоном країни, що дозволило йому прималювати до клубної емблеми срібну зірку (є в Польщі такий звичай). Більше титулів - тільки у чотирьох клубів. Показово при цьому, що перше чемпіонство познанський клуб завоював тільки в 1983, але після цього не проходило десятиліття, щоб він не відзначався на вершині. В єврокубках, правда, ніколи не піднімався вище 1/8 фіналу, поки не з'явилася Ліга конференцій. У ній Лех досяг чвертьфіналу - в розіграші 2022/23, подолавши кваліфікацію, групу, вибивши в плей-офф Буде-Глімт, Юргордерн і поступившись лише Фіорентині. Тобто, цією дорогою поляки вже ходили. Врахувати це Шахтарю слід обов'язково...