Матвій Пономаренко став справжньою сенсацією чемпіонату України, увірвавшись до числа найкращих бомбардирів так, як ніхто вже давно не робив, забиваючи голи у семи матчах поспіль. Він виглядає вже цілком готовим до гри на дорослому рівні, ба більше — готовим до збірної України, куди його викликали, щоб компенсувати втрату основних форвардів.

Terrikon.com придивляється до цього феномену уважніше...

Матвій - родом з Миронівки, міста в Київській області з населенням трохи більше 11 тисяч осіб. Хлопчик був кремезним і мав вроджені задатки нападника. Перші його тренери розгледіли в ньому "чуття голу" - те, чого не навчиш, те, що дається від природи. Талант був помітний неозброєним оком — і в 7-річному віці він потрапляє до футбольної школи київського Динамо, єдиної команди, з якою він себе асоціює.

У Києві тренерами Пономаренка стали Олексій Дроценко та Євген Ястребінський. Хлопчик уже тоді успішно грав у складах команд, що складалися з гравців на рік-два старших за нього — габарити дозволяли, і впевненості йому не бракувало. Тренери навчили його не просто користуватися своїми фізичними даними, а грати розумно, розуміючи, що робиш у кожен конкретний момент і навіщо. Йому пояснили, як грати корпусом, як вигравати позицію ще до того, як до тебе прийде м'яч. Під їхнім керівництвом Матвій став справжньою гольовою машиною в змаганнях ДЮФЛ — 20-30 голів за сезон.

Дорослішаючи, він потрапив до молодіжного складу Динамо, де опинився під опікою Ігоря Костюка. Новий тренер вимагав від Матвія більшої мобільності, участі в командному пресингу та розіграші м’яча, для чого доводилося опускатися нижче. Йому пояснили, що чекати м'яча десь поруч із штрафним майданчиком — це вчорашній день, з такою манерою пристойним футболістом не станеш. Пономаренко все зрозумів правильно, розширив свій діапазон, а бомбардирські досягнення від нього при цьому нікуди не поділися. Він залишився таким самим влучним "стрільцем", і в сезоні 2023/24 встановив новий рекорд чемпіонатів України U-19 — 24 голи (2 з них з пенальті).

Не все, втім, розвивалося в його кар'єрі так вже й гладко. У 2022 році його віддали в оренду Зорі — щоб наблизити до дорослого футболу. Але використовували його там теж у молодіжній команді (3 голи в 8 матчах), після чого юний талант повернувся до Києва, щоб пробиватися до складу вже тут. Почав він 3 листопада 2023 року — Олександр Шовковський випустив 17-річного хлопця за основне Динамо у матчі, крутішого за який в УПЛ не буває, з донецьким Шахтарем. Правда, випустив лише на пару хвилин, щоб той відчув смак футболу найвищого рівня. Пономаренко в тому сезоні виходив на заміну ще в 7 матчах і навіть зумів забити гол — у ворота Вереса.

І все-таки в основному Пономаренко залишався у молодiжцi в руках Ігоря Костюка, з яким у нього виходило краще, тому що йому довіряли більше. Він описував стосунки між ними як досить теплі, відзначаючи, що тренер примудрявся поєднувати високу вимогливість з батьківським підходом. У сезоні 2024/25 найяскравішим для Матвія моментом був виступ у Юнацькій лізі УЄФА, де він забивав усім суперникам, у підсумку — 8 голів у 5 матчах, зокрема хет-трик у ворота косовського Корріку.

На той момент навколо нього вже сформувався певний культ серед уболівальників. Для фанів його ім'я стало символом наступного покоління Динамо, від якого очікували дуже багато. Майже кожен його гол супроводжувався захопленими коментарями в соцмережах. У команді, вихованій Костюком, бачили нову версію того, що Динамо вдалося на початку 60-х років минулого століття — сформувати колектив повністю зі своєї молоді, причому колектив, налаштований на високий результат.

Зрозуміло, що повз футболіста з такими талантами не могли пройти тренери молодіжних збірних України. Пономаренко став найкращим бомбардиром національної команди U-19 у відбірковому циклі до Євро-24 (6 голів у 6 матчах), але у фінальній стадії, на жаль, не блищав. Ну, а далі поїхав із національною командою на молодіжний чемпіонат світу восени минулого року, вийшов із нею з групи — і, на жаль, програв Іспанії в першому ж матчі плей-оф. Одним голом він все-таки на тому мундіалі відзначився (забив Парагваю), але треба зазначити, що в основному складі фігурував лише в половині матчів. Так чи інакше, молодіжна збірна стала ще одним місцем, де він переконався у своїй здатності успішно боротися з захистом найрізноманітніших суперників — і багато забивати.

І все-таки головне поки що в його кар'єрі — дивовижний прогрес на рівні дорослого Динамо в нинішньому сезоні. Невідомо, як у нього все склалося б, якби не відставка Олександра Шовковського. Це призвело до появи на чолі київської команди Ігоря Костюка — тренера, який, здається, безмежно довіряє своєму 188-сантиметровому хлопчику. І той не підводить. У 6 останніх матчах УПЛ Костюк ставить його в стартовий склад — і Матвій забив у них 8 голів, результативність, якої наш чемпіонат не бачив з часів Алекса Тейшейри.

Стиль Пономаренка настільки ефективний, наскільки й зовні простий. Він не боїться поштовхатися з захисниками суперника у його штрафному майданчику. Він постійно націлений на удар — і б'є при першій нагоді. Він не намагається нічого вигадувати — знає, що від нього чекають голів, і намагається знайти до них найкоротший шлях у будь-якій зручній ситуації. Його економні дії, при цьому, не виглядають поспішними — просто він дивовижно впевнений у собі та у своїй здатності відправляти м'яч у сітку. Гравців з таким набором якостей Динамо не бачило вже давно. Здається, вболівальники "біло-блакитних" дійсно дочекалися свого щастя.