Спортинг зробив це — вийшов до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, вперше в історії. І після подвигу з Буде-Глімтом ніхто вже особливо не здивується, якщо він пройде далі.

На честь такої події Terrikon.com згадує вісімку "випадкових пасажирів" півфінальної стадії, тих, хто з'являвся там лише раз — і ніколи більше...

Ми брали до уваги лише Лігу чемпіонів у її сучасному форматі. І ми не враховували Тоттенхем та Баєр — ті, хоч і теж добиралися до півфіналів лише по одному разу, але потім виходили у фінал, а це вже переводить їх із "випадкових" у "не зовсім випадкові". Отже...

1995/96: Нант і Панатінаїкос

Це дивовижний розіграш, втім, і Ліга чемпіонів ще була зовсім іншою: по три-чотири команди від одного чемпіонату не брали участі, отже, "маленькі країни" мали більше шансів. У підсумку, одна з попередніх груп мала такий вигляд: Панатінаїкос, Нант, Порту та Ольборг. Як то кажуть, де гpaнди, де? У такому порядку вони й фінішували. У чвертьфіналах обом, хто пройшов, пощастило: греки потрапили на польську Легію (0:0, 3:0), французи — на московський Спартак (2:0, 2:2). На цьому свято закінчилося. Нант у півфіналі був зупинений Ювентусом (2:0, 2:3), а Пао — володарем титулу Аяксом (0:1, 3:0). Треба зазначити, що обидві команди мали у складах вельми цікавих персонажів, які яскраво грали й багато забивали: у Нанта — чудове атакуюче тріо Ніколя Уедек — Яфет Н'Дорам — Рейнальд Педрос, у Панатінаїкоса — дивовижний поляк Кшиштоф Варжиха, який забив протягом турніру аж 6 голів.

1998/00 — Динамо Київ

Наступний випадок нам чудово знайомий, адже це головний тріумф українського футболу в Лізі чемпіонів. Цей феномен — плід геніальної тренерської роботи Валерія Лобановського, який зумів зібрати свою чергову команду-зірку в найскладніших умовах. В принципі, Динамо цілком могло дістатися й до фіналу, але втратило домашню перемогу над Баварією (вело 3:1, але двічі пропустило). А до того кияни показово розібралися з такими суперниками, як Арсенал (у групі) і Реал (у чвертьфіналі). Ніякого випадку — чиста робота!

Лідс Юнайтед — 2000/01

Лідс Юнайтед - команда з солідною європейською історією, але ось у нові часи у неї вийшов лише один злет - на рубежі століть, коли під крилом Девіда О'Лірі тут утворився бойовий колектив з Ріо Фердінандом у якості головної зірки та купою своїх вихованців. У тому розіграші було дві групові фази. У першій "павичі" відчепили Барселону, у другій — Лаціо. У чвертьфіналі з великими труднощами здолали Депортіво, ледь не втративши свою перевагу (3:0, 0:2). Але в півфіналі Валенсія розібралася з ними досить легко (0:0, 3:0). Більше Лідс у Лізі чемпіонів не з'являвся.

2003/04 — Депортіво

У команди з Ла-Коруньї взагалі був лише один успішний період — наприкінці 90-х — на початку 2000-х, коли вона сенсаційно стала чемпіоном Іспанії під впевненим керівництвом Хав’єра Ірурети. Але в Лізі чемпіонів максимум, чого вона досягла, — півфінал. Це був результат чудової командної роботи, з дуже класними гравцями на кшталт Хуана Валерона чи Трістана, але все-таки той Депор славився саме як колектив. У плей-офф абсолютно справедливо вибив дві найкращі італійські команди тих років — Ювентус і Мілан (причому в останньому випадку здійснив камбек 4:0 у другому матчі після провального 1:4 на виїзді). Суперник у півфіналі — Порту — не здавався серйозним. Але система Жозе Моурінью виявилася для іспанців не по зубах — забити хоча б гол його команді галісійці так і не змогли...

2010/11 — Шальке-04

Наприкінці нульових клуб із Гельзенкірхена був процвітаючим підприємством із солідним оборотом, запрошував зірок калібру Рауля та Класа-Яна Хунтелара. До чемпіонства, щоправда, не дотягнув, але фінішував другим. І в Лізі чемпіонів сезону 2010/11 виглядав як топ-команда. Не мав проблем у групі з Ліоном і Бенфікою, у плей-офф здобув чотири перемоги поспіль над Ромою та Інтером (володарем титулу, між іншим). Але подолати в півфіналі Манчестер Юнгайтед Алекса Фергюсона ресурсів вже не вистачило (0:2, 1:4). Ні до, ні після цього "кобальтові" до такого рівня не доросли.

2017/18 — Рома

У більш ранній історії Роми був і фінал Кубка чемпіонів (у 1984 році), але після створення Ліги чемпіонів справи в цьому турнірі якось не складалися. Єдиний успішний сезон — той самий, у якому "вовки" на турнірному шляху переступили у 1/8 фіналу через Шахтар. Головними фігурами в тій команді були Даніеле Де Россі та Едін Джеко, а головним подвигом стало чвертьфінальне протистояння з Барселоною — 1:4 на виїзді та 3:0 після цього вдома, у що ніхто не вірив. У півфіналі таку ж штуку ледь не вдалося повторити з Ліверпулем — але там після 2:5 на виїзді вдома вдалося виграти лише 4:2. Рома поступилася, але запам'яталася.

2019/20 — РБ Лейпциг

Тоді світ ще вірив, що в Лейпцигу справді виникає суперкоманда, тому її вихід у півфінал не сприймався як велика сенсація. Але все-таки це був перший серйозний успіх "биків". Як виявилося згодом — і останній поки що. Тоді через ковід стадії плей-офф гралися з одного матчу, і в 1/8 фіналу РБ показав фантастичний футбол, просто знищивши Тоттенхем (4:0). Непогано вдався і чвертьфінал (2:1 з Атлетіко). Але в півфіналі, навпаки, німецький клуб нарвався на ідеальну гру суперника — ПСЖ Томаса Тухеля вибудував гру бездоганно, позбавив "биків" усіх козирів і розгромив їх 3:0. Тож досі той лейпцизький злет і виглядає якоюсь чарівною випадковістю...