Гаррі Кейн, звісно, є феноменом сам по собі, але зараз навколо нього зібралася дуже вдала компанія — Луїс Діас ліворуч і Майкл Олісе праворуч. Разом вони демонструють вражаючу результативність, виходячи на показники, порівнянні з найкращими в історії. Terrikon.com розглядає їх на тлі великих...

Тріо Кейн — Олісе — Діас, або КОД, як ми назвемо його для простоти, на даний момент сукупно забило 88 голів у всіх турнірах (49 — Кейн, 23 — Діас, 16 — Олісе). Це дуже круто навіть для Баварії. Хоча тут важко порівнювати. Якщо взяти лише голи в Бундеслізі (бо в єврокубках раніше стільки не грали й не забивали), то найрезультативнішим мюнхенським тріо всіх часів було Герд Мюллер — Улі Хенесс — Франц Рот у сезоні 1971/72. На трьох у них назбиралося 65 голів (40+13+12). Тріо КОД у Бундеслізі має зараз 57 голів (Кейн — 31, Діас — 15, Олісе — 11). До фінішу чемпіонату Німеччини - 6 матчів. Якщо вони збережуть нинішню середню результативність, то за цей час додадуть ще щонайменше 10 голів. Тобто, обійдуть легендарне тріо початку 70-х і встановлять новий клубний маяк.

На своїх великих попередників КОД загалом не схожі. Усі учасники нинішнього тріо — різного віку, тоді як Мюллер і Рот були майже однолітки й значно старші за Хенесса (на 7 років). Та й не було в бомбардирській компанії 70-х такого видатного техніка й розігрувача, як Олісе. Тут якщо якась асоціація і працює, то з барселонським тріо початку 90-х Мікаель Лаудруп — Христо Стоїчков — Ромаріо: теж один тонко відчуваючий креативник типу Олiсе і два різнопланових бомбардири. Втім, Луїса Діаса бомбардиром теж не назвеш, він до Баварії стільки раніше ніде не забивав. Наприклад, у найвдалішому, минулому сезоні у складі Ліверпуля його середня результативність в АПЛ склала всього 0,36, а зараз — 0,58. Є різниця.

Взагалі, звичайно, Діас виглядає слабкою ланкою нинішнього баварського тріо — найменш зірковим, найменш помітним. Але це властиво багатьом великим атакувальним тріо. Наприклад, у першому "галактичному" Реалі разом із геніальними бомбардирами Альфредо Ді Стефано та Ференцем Пушкашем грав скромний Франсіско "Пако" Хенто — гравець дуже вправний, але аж ніяк не зірковий. Його бомбардирський максимум у Ла Лізі — 14 голів (тоді як двоє партнерів регулярно забивали близько 25–30). Але уявити атакувальну лінію Реала тієї епохи без нього неможливо.

Отже, наявність "скромняги" — неодмінна умова видатного результативного тріо? А ось і ні. Бувало, обходилися й без них. Наприклад, в Аяксі часів Кройффа головними бомбардирами, крім нього, були Джонні Реп (чистий голдеадор із дивовижним чуттям) і Йохан Неескенс (креативник, який вмів майстерно підключатися до атак). Кожен з них був зіркою в ту епоху, коли Нідерланди задавали тон у світовому футболі, і той самий Реп у складі "ораньє" зовсім не виглядав молодшим братом.

Але, звичайно, у найсильнішому варіанті тріо, складене лише з великих гравців, — це знамените барселонське МСН (Мессі — Суарес — Неймар). Воно сформувалося у 2013 році й проіснувало 4 роки. Його пік — сезон 2015/16, коли Мессі відійшов у тінь як головний бомбардир (що не завадило йому забити в Ла Лізі 26 голів). Неймар додав 24, а Суарес просто розквітнув — і набрав цілих 40. У підсумку, як бачимо, — 90. За один сезон у чемпіонаті. За 38 матчів. Якщо ж порахувати голи у всіх турнірах, то вийде 42 у Мессі, 59 у Суареса і 31 у Неймара, разом — 132, чорт забирай, голи! Якась просто нереальна фантастика.

До цього рівня баварському тріо КОД, звісно, ще далеко. Вони хіба що можуть зрівнятися з рівнем великого мадридського тріо ВВС (Гарет Бейл — Карім Бензема — Кріштіану Роналду) у роки його розквіту. Наприклад, у своєму першому спільному сезоні 2013/14 ті забили в Ла Лізі 63 голи (15+17+31). У сезоні 2014/15 — 76 (13+15+48). А в найзірковішому, у 2015/16 - 78 (19+24+35), і у всіх турнірах - рівно 100. Це поєднання було абсолютно не схоже на тріо КОД, воно являло собою комбінацію таких індивідуалістів, що аж іскрило. З іншого боку, у барселонському МСН, хоч і теж брали участь найяскравіші особистості, пульсувала дивовижна синергія, якесь душевне взаєморозуміння, що, напевно, все-таки саме його і робить найкращим атакувальним поєднанням в історії футболу.

Порившись в історії, ми все-таки знаходимо певну аналогію тріо КОД у вигляді знаменитої компанії з Манчестер Юнайтед другої половини 60-х років — Боббі Чарлтона, Денніса Лоу та Джорджа Беста. Зовні, звичайно, ніякого порівняння. Але функціонально досить схоже. Є "старий", який уособлює цю атакуючу ланку. Є молодий геній, що існує в цьому Всесвіті за своїми законами. І є роботяга, якого доля винагороджує за довготерпіння.

Втім, звичайно, всі ці порівняння — дуже умовні. І мюнхенське тріо КОД має свою виняткову специфіку, як будь-яке велике атакуюче тріо. Воно досить випадково склалося, воно, скоріше, не мало з’явитися, його не вирощували й не планували. Але ці дуже різні люди підійшли одне одному, як деталі одного конструктора — і тепер уже здається, що вони були народжені, щоб грати разом. І дивувати світ, який не очікував від їхнього поєднання нічого такого.