Чемпіонат світу в Бразилії став першим футбольним форумом після дванадцятирічної тиші, викликаної Другою світовою війною. У 1950 році футбол був для планети не інструментом великої політики, а довгоочікуваним свідченням повернення до мирного життя.

Цей турнір увійшов в історію дивним форматом без фінального матчу, масовими відмовами команд та зведенням стадіону-колоса, який мав стати пам'ятником тріумфу, а перетворився на національний мавзолей.

1. Бухгалтер-нелегал і крах англійського снобізму

Збірна Англії, яка вперше зволила брати участь у чемпіонаті світу, прибула до Бразилії у статусі фаворита. Проте 29 червня у Белу-Орізонті сталася найбільша сенсація: родоначальники футболу поступилися збірній США з рахунком 0:1. Вирішальний гол на 37-й хвилині забив Джо Гет'єнс - вихідець із Гаїті, який приїхав до Нью-Йорка вчитися на бухгалтера за стипендією. Іронія ситуації полягала в тому, що Гет'єнс навіть не мав американського громадянства - він лише підписав декларацію про намір його отримати.

Коли до лондонських редакцій прийшов телетайп «Англія - США 0:1», чергові редактори розсміялися. Вони вирішили, що це друкарська помилка. І просто додали одиницю попереду...

📆 #OTD in 1950:

🇺🇸 USA 1 - 0 ENG 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿

Joe Gaetjens' lone goal lifts the #USMNT to victory over England at the 1950 @FIFAWorldCup in Brazil. pic.twitter.com/z9xQKLF3sz

— U.S. Soccer Men's National Team (@USMNT) June 29, 2022

2. Врятована Ніка у коробці з-під взуття

Трофей чемпіонату світу взагалі міг не потрапити до Бразилії, якби не холоднокровність віцепрезидента ФІФА італійця Отторіно Барассі. У роки війни, коли нацисти конфісковували цінності по всій Європі, Барассі таємно вилучив золоту статуетку богині Ніки з римського банку, де вона зберігалася після перемоги Італії у 1938 році. Барассі сховав кубок у старій коробці з-під взуття і засунув її глибоко під ліжко.

Коли патрулі проводили обшуки в його будинку, їм і на думку не могло спасти, що символ світового футболу знаходиться у такій непоказній тарі. Якби не цей вчинок, Жюлю Ріме у 1950 році, можливо, довелося б вручати переможцям копію початкового трофея, який ще не раз потрапить в історію з викраденнями.

3. Індійський демарш: фінанси проти традицій

Довгий час вважалося, що Індія не поїхала на ЧС-1950 через заборону ФІФА грати босоніж. Проте архівні документи вказують на інші причини. Індійська федерація на той час вважала чемпіонат світу другосортним турніром порівняно з Олімпійськими іграми і банально не знайшла коштів на переліт через Атлантику.

В офісах ФІФА тими днями всі були на межі відчаю, оскільки відмова Індії (а крім того - Шотландії та Туреччини) залишила четверту групу лише з двома учасниками - Уругваєм та Болівією. Це перетворило груповий етап на фарс - щоб вийти у фінальну групу, уругвайцям знадобилося виграти лише один матч.

4. Регіональні упередження Флавіо Кости

У матчі проти Швейцарії тренер бразильців Флавіо Коста прийняв рішення, продиктоване не тактикою, а страхом. Оскільки гра проходила в Сан-Паулу, Коста, побоюючись, що місцева публіка освистає гравців із Ріо-де-Жанейро, замінив усю середню лінію команди на футболістів місцевих клубів.

План обернувся провалом - Бразилія зіграла внічию 2:2, важко стримуючи контратаки швейцарців. Тренер був змушений поспіхом повертати до складу лідерів, визнавши, що спроба догодити фанатам на шкоду зіграності ледь не коштувала команді місця у фінальній пульці.

At the 1950 @FIFAWorldCup Final @Uruguay provided one of the biggest upsets in football history by beating Brazil in the Maracanã 😯🇺🇾

Schubert Gambetta, who would have turned 100 today, was part of this momentous occasion, and his medal is now on display at the FIFA Museum🥇🤩 pic.twitter.com/HWAvaNJa9x

— FIFA Museum (@FIFAMuseum) April 14, 2020

5. «Мараканасо»: Звук мовчання

Вирішальний матч проти Уругваю зібрав на Маракані рекордні 200 тисяч уболівальників. Бразилії було достатньо нічиєї, і вся країна святкувала заздалегідь, а мер Ріо публічно привітав гравців за дві години до матчу. Але гол Альсідеса Гіджі на 79-й хвилині занурив стадіон у стан, який Жюль Ріме назвав найстрашнішою тишею у своєму житті.

На трибунах було чути лише схлипи чоловіків і шелест прапорів, які люди в люті кидали на бетон. О 17:45 англійський арбітр Рідер зафіксував перемогу Уругваю, і цей момент став точкою відліку для національної жалоби. Хвиля самогубств, що прокотилася Бразилією, забрала життя понад трьохсот людей. Футбол довів, що може бути не лише грою, а й причиною колективного божевілля.

Підсумки

ЧС-1950 показав, що футбол може стати частиною культурного коду націй. І вже тоді можна було б застосувати крилату фразу: «Не шукайте логіки у футболі». А як інакше, якщо атакувальна міць Бразилії розбилася об дисциплінований прагматизм Уругваю, а англійська самовпевненість стала жертвою бухгалтера-аматора.

А для любителів результатів, цифр та таблиць - наша спеціальна сторінка, присвячена ЧС-1950. Це завжди цікаво!