Сьогодні розпочинається півфінальний етап чемпіонату світу з футболу. До нього дійшли три європейські збірні та одна латиноамериканська. Таке вже траплялося не раз. Закінчувалося це по-різному.

Terrikon.com уважно досліджує минуле...

1938. Зарозуміла Бразилія

Бразилія привезла на той турнір чудову команду, яка вразила Європу неземною технікою. А головна зірка "селесао" Леонідас здавався живим богом — куди там тому Мессі! І що? Витративши купу сил на Польщу (6:5 у додатковому часі) та Чехословаччину (2:1 у переграванні), Бразилія вийшла у півфіналі на Італію — чемпіона світу. Серйознішого суперника й не уявиш. Але тренер бразильців Адемар Піменте був настільки впевнений у силах команди, що дозволив відпочити перед фіналом кільком лідерам, зокрема Леонідасу. У підсумку — поразка 1:2. Італія у фіналі перемогла Угорщину 4:2, а Бразилія з таким самим рахунком у матчі за 3-тє місце — Швецію, завдяки дублю Леонідаса, який уже нікого особливо не порадував.

1954. Упертий Уругвай

У 1954 році Уругвай зібрав дуже сильну команду, зберігши значною мірою чемпіонський склад чотирирічної давнини. Ці хлопці у чвертьфіналі яскраво вибили Англію (4:2). Але в півфіналі зіткнулися з Угорщиною, яку тоді вважали найкращою у світі. Уругвай відчайдушно чинив опір, зрівняв рахунок наприкінці матчу, програючи 0:2, але в додатковий час пропустив ще двічі. Боротися з Австрією в матчі за третє місце уругвайці вже не мали особливої мотивації — 1:3. А угорцям все одно не судилося здобути титул — вони програли у фіналі Західній Німеччині 2:3.

1958. Чарівна Бразилія

Чотири роки по тому південноамериканці нарешті змогли посісти перше місце серед трьох європейських суперників. Для цього знадобилися зусилля виняткового складу Бразилії з Пеле, Діді, Вава, Гаррінчею тощо. Цей ансамбль показав такий футбол, що жодних сумнівів бути взагалі не могло. Дві дивовижні для цього етапу перемоги з рахунком 5:2 (у півфіналі над Францією та у фіналі над Швецією) подарували Південній Америці єдиний досі титул на європейському континенті.

1986. Божественна Аргентина

Відразу уточнимо — "божественною" ми називаємо ту Аргентину лише тому, що її лідер Дієго Марадона кинув під час турніру фразу про "руку Бога" (маючи на увазі свою руку у знаменитому матчі з Англією). До півфіналу також вийшли ФРН, Франція та Бельгія. Але зупинити Марадону в ті дні було абсолютно неможливо. Він забив два приголомшливі голи у ворота Бельгії в півфіналі. У фіналі проти німців, щоправда, не відзначився, але своє слово сказали партнери. Тричі.

1990. Нервова Аргентина

А ось через чотири роки у Аргентини не вийшло. Разом з нею у півфіналі опинилися ФРН, Італія та Англія. Марадона знову грав добре, але вже не так чарівно, а команда, хоч і була трохи зірковішою, але не такою монолітною і трохи нервовою. Проте їй вдалося вибити у півфіналі господарів турніру — італійців, нехай і в серії післяматчевих пенальті. Неаполь, де відбувся цей матч, розривався від емоцій — Марадона був кумиром міста, але став вбивцею національної італійської мрії. А все заради чого? У фіналі залізобетонні німці витримали, пересилили суперника, у якого ближче до фіналу просто здали нерви. Марадона звинувачував ФІФА у змові проти Аргентини, у якої вилучили двох гравців, але це вже розмови на користь бідних.

1994. Непробивна Бразилія

У тому складі "селесао" мали чудову лінію атаки у складі Ромаріо та Бебето. Але запорукою її успіху стала як ніколи організована оборона — у 5 із 7 матчів Бразилія не пропустила. У тому числі — і в двох останніх. З нею до півфіналу вийшли Італія, Швеція і, як не парадоксально, Болгарія. Шведи чинили відчайдушний опір, майже до самого кінця, кілька разів рятуючись лише дивом — але все-таки Ромаріо знайшов момент для вирішального удару. А з Італією була зафіксована перша в історії фіналів чемпіонатів світу нульова нічия. Послідувала серія пенальті та легендарний промах Роберто Баджо...

1998. Розбалансована Бразилія

Двічі поспіль такий фокус повторити Бразилії не вдалося. У 1998 році її суперниками у півфіналі стали Франція, Хорватія та Нідерланди. Головною зіркою "селесао" був молодий Роналдо, який забив у півфіналі нідерландцям — але виграти вдалося лише в серії пенальті. А перед фіналом з Роналдо сталася незрозуміла досі історія — чи то епілептичний припадок, чи то отруєння. До матчу він трохи відійшов і рвався на поле. Тренер Маріо Загало не зміг йому відмовити — і, можливо, даремно. "Зубастик" був тінню самого себе, та й усю команду ця історія неабияк дезорганізувала. І французи несподівано легко здобули свій перший світовий титул — 3:0.

2010. Випадковий Уругвай

До півфіналу того чемпіонату світу Уругвай потрапив майже дивом — після неймовірного порятунку від Луїса Суареса у чвертьфіналі з Ганою. Багато хто вважав, що африканці програли незаслужено, а Уругвай — випадкові пасажири на цьому святі життя. Але все виявилося не зовсім так. У півфіналі Нідерландам вдалося з великими труднощами перемогти південноамериканців — 3:2. У підсумку Уругвай з таким самим рахунком поступився й у матчі за 3-тє місце німцям, але залишив після себе спогади як про запеклу й самовіддану команду.

Підсумок

Що ж показує наше дослідження? З 8 випадків, коли у півфіналі грали 3 європейські команди, південноамериканці вигравали чемпіонат лише тричі. У 3 з 5 інших випадків вони не змогли навіть вийти у фінал. З іншого боку, чемпіонами все-таки неодноразово ставали. А це означає, що й цього разу можуть виграти. Але можуть і програти у фіналі. Або в півфіналі. Як завжди, все вирішить гра, а в неї завжди є кілька сюжетів на вибір...