Скандал на Вемблі: чому ворогують футбольні збірні Англії та Аргентини
Ніхто не знає, як закінчиться сьогоднішній півфінал Англія — Аргентина і як він проходитиме. Але це, безперечно, особлива подія — і так завжди буває з протистояннями цих команд. Ми пам’ятаємо матч 1986 року з фальсифікацією та шедевром Марадони, ми пам’ятаємо провокацію Сімеоне та вилучення Бекхема у 1998 році. Але все це — лише продовження старої історії. Terrikon.com згадує, з чого все починалося...
Вперше на чемпіонатах світу ці дві країни зіткнулися в 1962 році, у Чилі. Тоді на груповому етапі Англія спокійно перемогла 3:1, у ході матчу навіть ведучи 3:0. Жодних інцидентів зафіксовано не було. Але ось наступного разу...
23 липня 1966 року на Вемблі Англія та Аргентина зійшлися на стадії чвертьфіналу. До скандалу все почало котитися ще до матчу. Аргентинці не сумнівалися, що англійцям будуть підсуджувати, бо ФІФА обов’язково хоче бачити господарів у фіналі. Тому тренер "альбіселесте" Хуан Карлос Лоренсо готував хлопців до важкої та жорсткої гри — щоб суперник і подихати не міг. Навчати їх такому футболу не було потреби — в Аргентині на клубному рівні так і грали, зокрема, так грав Бока Хуніорс, звідки до збірної приїхав її капітан Антоніо Раттін. Саме він і стане головним героєм нашої розповіді.
З перших хвилин англійців почали щільно "приймати". Не можна сказати, що футбол був аж настільки жорстоким, але ніг аргентинці точно не шкодували — ні своїх, ні британських. В одному з епізодів Раттін добре приклався до Боббі Чарльтона. Суддя зробив йому зауваження. Це не надто подіяло. Десь на 31-й хвилині Раттін грубо сфолив проти Джеффа Херста. Суддя попередив його, що наступний такий інцидент стане останнім. Раттін щось відповів....
Треба розуміти всю глибину цієї драми. Суддя — маленький лисий німець Рудольф Крайтляйн, який ні слова не розуміє іспанською. Він був налаштований рішуче і намагався виглядати грізно. Але це було важко: Раттін — потужний 29-річний чоловік, на голову вищий за суддю — нависав над ним із найнепримиреннішим виглядом. При цьому Раттін абсолютно нічого не розумів ані англійською, ані німецькою.
Оскільки Раттін щось продовжував говорити, та ще й супроводжував свої слова характерною латиноамериканською жестикуляцією, суддя втратив терпіння й повідомив Раттіну, що той вилучений. Раттін не зрозумів. Суддя вказав йому на вхід до приміщення під трибуною. Після цього ще хвилин п’ять тривала бурхлива дискусія в класичному стилі "розмова глухого зі сліпим", до якої долучилися майже всі аргентинські гравці, які теж здебільшого розмовляли виключно іспанською.
Раттін чи то вдавав, що не розуміє, чи то старанно це зображував. Зрештою, він все-таки вийшов за межі поля, але не в роздягальню — сів на червону килимову доріжку, якою мала пройти королева. Обурені глядачі на трибунах почали кидати в Раттіна чим попало — пляшками, монетами, запальничками. Хтось навіть кинув шоколадку, яку Раттін підняв і з задоволенням з’їв. Зрештою, прибули поліцейські, і під їхнім конвоєм бравий капітан покинув арену, але по дорозі демонстративно витер руки об кутовий прапорець, що імітував прапор Великої Британії.
Англійці виграли матч із рахунком 1:0, при цьому аргентинці намагалися довести, що Херст забив гол з офсайду. Хуан Карлос Лоренсо протягом усього матчу викрикував образи на адресу суддів (як іронізувала британська преса, "використав при цьому весь свій словниковий запас"). Після матчу він підійшов до рефері й потайки штовхав його ззаду по ногах, а також нібито намагався вдарити когось із офіційних осіб. На прес-конференції заявив, що його команду пограбували. Цю тему охоче підхопили гравці. Найбільше наговорив пресі, звісно ж, Раттін, якого ця історія зробила національним героєм, а через багато років допомогла обратися до аргентинського Конгресу.
Ну, а англійці рушили далі до титулу, на який усі чекали і який було завойовано. Про нещасливий чвертьфінал воліли взагалі не згадувати. Достатньо було того, що після нього головний тренер "Трьох левів" Альф Ремсі назвав суперників "тваринами", що ще більше підлило масла у вогонь конфлікту. Далі ескалувати було вже просто нікуди.
Ось звідси й беруть початок подальші епічні протистояння двох великих футбольних держав. Прийнято вважати, що в 1986 році Марадона з товаришами мстилися Англії за нещодавню Фолклендську війну. Це було, звичайно. Але й привид чвертьфіналу 1966 року теж маячив. Аргентинська преса із задоволенням писала про "помсту за Вемблі". Коротше кажучи, поєдинок 60-річної давнини досі слугує індикатором протистояння двох збірних.
Але що ще важливіше, той інцидент із Раттіном мав фундаментальні наслідки для всього футболу — він призвів до появи червоних і жовтих карток. До 1966 року їх не існувало. Судді усно оголошували попередження або вилучення, що часто призводило до плутанини, особливо за наявності мовного бар’єру (як у описаному випадку). Англійський рефері Кен Астон, який на тому турнірі очолював суддівський комітет ФІФА й особисто допомагав виводити Раттіна з поля, був сильно вражений інцидентом. І запропонував ідею, яка колись раніше спала йому на думку, коли він побачив світлофор, що блимав червоним і жовтим.
Вперше картки застосували в 1970 році на наступному чемпіонаті світу. Так один із найбільших скандалів в історії чемпіонатів світу назавжди змінив футбол.
