Літня трансферна кампанія вступає у фінальну фазу. У найближчі два тижні закриються всі ті угоди, які досі залишалися незавершеними з тих чи інших важливих причин. Серед них обов’язково будуть і великі, резонансні. Але навіть без них уже зараз можна сказати: перед нами — найбагатше футбольне літо в історії. Terrikon.com аналізує…

У всіх провідних європейських чемпіонатах трансферне вікно відкрите до перших чисел вересня. Але все-таки більшість клубів, як правило, намагається вирішити всі свої кадрові проблеми до середини серпня — щоб до старту сезону вже мати повністю укомплектований склад, у якого є хоча б трохи часу на, так би мовити, бойове злагодження. Що ж ми маємо на даний момент?

Ми маємо те, чого трансферна історія ще ніколи не бачила: вже укладено чотири угоди вартістю понад 100 мільйонів євро. Перелічимо. Морган Роджерс перейшов з Астон Вілли до Челсі за 138 мільйонів. Елліот Андерсон із Ноттінгем Форест до Манчестер Сіті — за 135 мільйонів. Ян Діоманде з РБ Лейпциг до Реала — за 125 мільйонів. Сандро Тоналі з Ньюкасла до Тоттенгема — за 108 мільйонів. Можна було б додати сюди ще перехід Матеуша Фернандеша до Тоттенгема за 99 мільйонів, зрештою, це ж теж практично сотня. Але заради чистоти експерименту не будемо.

У списку найдорожчих трансферів усіх часів наша чудова четвірка посідає відповідно 5-те, 6-те, 10-те та 20-те місця. Очолює рейтинг, як ми всі добре пам’ятаємо, Неймар — влітку 2017 року він перейшов із Барселони до ПСЖ за космічні 222 мільйони. Другий — Кіліан Мбаппе, його через рік придбав той самий ПСЖ у Монако за 180 мільйонів. Рекорд Неймара здається недосяжним, принаймні, якщо виходити з чистої логіки — платити такі гроші навіть за найтоповіших гравців безглуздо, це взагалі ніяк не окупається. Але логіки в тій угоді й не було — суто іміджевий проєкт, інформаційна бомба, демонстрація можливостей. Не можна виключати, що хтось колись піде на ще більшу божевільність теж через бажання продемонструвати свою крутість. Але поки що, протягом уже майже десяти років після Неймара, нічого такого не відбувається.

Цікаво, що ПСЖ, здійснивши дві найбільші футбольні покупки в історії людства, потім жодного разу (!) не перевищував позначки 100 мільйонів євро. Це ще раз підтверджує хибність стереотипів: сприйняття паризького клубу як божевільної організації, що розкидає гроші на вітер, є правильним лише частково. Якщо вже когось і звинувачувати в нестримній марнотратстві, то це Челсі — лондонський клуб у списку "100 мільйонів і вище" представлений аж п’ятьма гравцями (Морган Роджерс, Енцо Фернандес, Мойзес Кайседо, Ромелу Лукаку та Кей Хаверц). Їхня сукупна вартість — 588 мільйонів євро. Відчуваєте розмах?

І ще одна цікава деталь. Дозволити собі купити гравця за такі гроші, звісно, може далеко не кожен клуб. Більше того — далеко не кожен навіть топ-клуб. Наприклад, у цій компанії немає таких авторитетних брендів, як Баварія, Мілан, Інтер. За всі роки було здійснено 23 придбання категорії "100 мільйонів плюс", і зробили їх лише 11 клубів із 5 країн. Дуже закрите товариство, скажемо прямо.

Але повернімося до цього літа. За кількістю таких придбань (чотири) воно справді є безпрецедентним. Досі максимум становили три угоди "100 плюс" протягом одного трансферного сезону (влітку 2017 та 2019 років). І, можливо, це ще не межа. Можливо, найближчими днями сотенний рубіж подолають такі гравці, як Бредлі Барколя, Хуліан Альварес, та навіть Аюб Буадді. Прогнозувати такі речі складно. Але навіть якщо залишиться лише четверо — це вже рекорд.

Продовжимо. Наразі десятку найдорожчих трансферів цього сезону замикає Жеремі Жаке, який перейшов із Ренна до Ліверпуля за 63 мільйони євро. Для 10-го мiсця це дуже багато. Скажімо, у божевільному сезоні літа 2017 року його посів Неманья Матіч із 44 мільйонами. Щоправда, в історії є три літні сезони, коли на 10-му місці фігурувала більш серйозна сума — 70 мільйонів: у 2019, 2023 та минулого 2025 року. Але ж нинішнє літо ще не закінчилося. І якщо буде укладено ще хоча б три угоди на 75 мільйонів або більше (а це, без сумніву, станеться) — то десятку замикатиме Гонсало Рамуш (74 мільйони за перехід із ПСЖ до Мілана). І ми отримаємо рекорд ще й за цим показником.

Чому стався такий фінансовий сплеск? Пояснень тут може бути кілька, а найлогічніше — нові правила Squad Cost Ratio в АПЛ, які прив’язують витрати на склад до доходів, а не до фіксованих збитків. Амортизація трансферів (розподіл вартості на роки контракту) плюс миттєвий облік прибутку від продажів дозволяють клубам обертати великі суми без миттєвого порушення правил. Це розв’язало руки англійцям, а за ними змушені тягнутися решта.

Плюс, звичайно, додаткові чинники, на кшталт пошуку медіамагнатами нових дорогих зірок у зв’язку зі зміною футбольних поколінь. Або вплив Клубного чемпіонату світу ФІФА з його колосальними призовими, які дозволяють клубам орієнтуватися на новий рівень витрат у перспективі.

Так чи інакше, але ми дійсно отримали найдорожче літо в історії футболу. І, можливо, лише на рік. Можливо, літо 2027 року стане ще "золотішим".