Першою з п'ятірки провідних футбольних чемпіонатів Європи стартує іспанська Ла Ліга. І якщо говорити про головне питання сезону - хто стане чемпіоном, - то список, як і раніше, обмежений двома гpaндами. Атлетіко тут явно третій зайвий.

Барселона може бути взірцем стабільності. Хансі Флік привів каталонців до двох титулів поспіль і має шанс повторити досягнення Гвардіоли, який у період із 2009 по 2011 роки виграв три чемпіонати поспіль. Краще на початку 90-х був лише Кройф - чотири.

У "синьо-гранатових" є одне поки не вирішене кадрове питання - центрфорвард. Навіть іспанська преса, представляючи склад на сезон, залишає на цій позиції безіменне коло. 38-річний Роберт Левандовський, який за чотири сезони забив 120 м'ячів, вирушив за океан. Ферран Торрес, який став героєм фіналу ЧС-2026, здивував каталонську публіку заявою. На думку футболіста, Барселона мала якось довести, що Торрес їй потрібен. Не дивно, що чемпіони Іспанії віддали перевагу пропозиції ПСЖ і продали форварда за 50 млн євро. Такі гроші, отримані за гравця, який мав останній рік контракту, явно не будуть зайвими. Паралельно робляться спроби придбати Хуліана Альвареса, який усіма силами "розгойдує човен" у мадридському Атлетіко. Поки безуспішно.

Дивіться також: Все про Ла Лігу сезону 2026-27

У Каталонії вважають, що нічого страшного у відсутності форварда для нинішньої Барселони немає. Ситуативно вперед можна висунути Ольмо або Ямаля, благо придбання Адейємі дозволяє розглядати різні комбінації складу на правому фланзі атаки. Але це також не означає, що "синьо-гранатові" припинять спроби придбати форварда на трансферному ринку. Прикладом може бути ситуація з центральним півзахисником. Журналісти запевняли, що чергова травма Френкі де Йонга ніяк не позначиться на боєздатності команди. Однак каталонці зробили майже неможливе і перехопили у Реала Родрі. Є, звичайно, свій нюанс - потрібно домовитися з Манчестер Сіті, який навряд чи захоче відпускати одного зі своїх ключових гравців. Але перший крок уже зроблено - Родрі хоче до Барселони, а не до Реала.

Вердикт - Барселона слабшою не стала. Та й як таке може бути з командою, у складі якої грають вісім чемпіонів світу? Отже, конкуренту потрібно наздоганяти...

Говорячи в однині, маємо на увазі, що по-справжньому кинути виклик Барселоні може лише Реал. І тут спостерігаємо майже протилежну картину. Після відходу Карло Анчелотті минулого літа до Королівського клубу прийшов уже третій тренер. Цього разу це Жозе Моурінью, про якого ще взимку навіть не йшлося. Фігура сама по собі суперечлива - португальцю дедалі рідше пасує прізвисько "Особливий". Попри всю його беззаперечну велич, послужний список потребує нових трофеїв, а за останні сім років Моурінью виграв лише Лігу конференцій з Ромою (у 2022 році). Останній чемпіонський титул - у 2015 році з Челсі.

Ситуацію ускладнюють і внутрішні фактори. Минулого сезону всі звернули увагу на жахливий клімат у роздягальні, який не змогли врятувати ані відставка Хабі Алонсо, ані спільні вечері. Не дивно, що першим кроком Моурінью стало посилення дисципліни (локальна інтрига - як швидко "вибухне" Вінісіус?). Друге питання - кадри. Реал як і раніше має практично безмежні можливості для формування складу, але при цьому не може заповнити втрату Крооса і Модрича. Бернарду Сілва - гравець зовсім іншого типу, і тренеру Королівського клубу доведеться поламати голову, щоб інтегрувати 32-річного португальця у свою улюблену схему 4-2-3-1.

Висновок - на відміну від Фліка, якому достатньо трохи додатково налаштувати командний механізм, на Моурінью чекає непроста робота з вибудовування в Реалі власної ігрової філософії. Наскільки швидко її зрозуміють і приймуть лідери Королівського клубу, настільки серйозною буде в Ла Лізі боротьба за титул.