Головний тренер Оболоні Олександр Антоненко прокоментував нічию з Чорноморцем (1:1) у матчі сьомого туру УПЛ.

- Матч проходив із частими повітряними тривогами. Що у вас на душі після такого тривалого поєдинку?
- Щодо тривалого поєдинку, це питання скоріше до нашого ворога. Ми нічого не можемо із цим зробити. Так, звичайно, все це непросто, але повірте мені: є люди, яким гірше набагато частіше.

Що стосується гри, то той факт, що ми зрівняли рахунок наприкінці матчу, мабуть, для нас плюс. Але за самою грою, за всієї поваги до Чорноморця, його тренерського складу та керівництва клубу, можу сказати: ми налаштовувалися лише на перемогу.

- Сьогодні протягом матчу було видно, що за грою напрошувалася нічия. Чи згодні з тим, що показувало табло після фінального свистка?
- Як я вже казав, ми налаштовувалися на перемогу. Але, напевно, потрібно приймати факт таким, яким він є.

- Що для вашої команди сьогодні було найскладнішим?
- Психологічна робота із гравцями. Тому що ми розпочинали попередній матч із Харковом із вилучення нашого футболіста на восьмій хвилині. Після чого вже програвали не один м'яч. Те саме сталося і в поєдинку з ЛНЗ. Тому перед матчем із Чорноморцем нам треба було хлопців підтримати та належним чином налаштувати. І сьогодні вже в першому таймі ми побачили, що вони мали настрій грати на перемогу.

А щодо пенальті, то це була помилка. Але бачите, як вийшло в результаті… Ми дякуємо воротареві, який сам і виправився, забивши м'яч. Таке трапляється рідко, але буває.

- Здавалося, що після кожної зупинки матчу Оболонь швидше входила до гри, ніж Чорноморець. За рахунок чого це відбувалося?
- Ми програвали, тож не могли діяти по-іншому. Не могли входити в гру та спокійно собі працювати: мовляв, як є, так є. Нам необхідно було змінити перебіг матчу. Дякую хлопцям, що вони намагалися це зробити. Гол у відповідь – це їм нагорода. На жаль, нам дуже важко даються м'ячі. І якщо вони є, то вони нам необхідні.

- Ви відпрацьовували воротарський гол на тренуваннях?
- Як можна таке відпрацьовувати, скажіть? Все набагато простіше. Був останній кутовий, ми сказали воротареві йти на подачу, і він побіг. А Суханова, що подавав корнер, попросили трохи почекати, поки Назарій прямував до чужих воріт. Повторюся, це неможливо спеціально відпрацьовувати, ви розумієте.