Одним із найпам’ятніших моментів 7-го туру УПЛ став гол, забитий у ворота Чорноморця воротарем Оболоні Назарієм Федорівським. За всю історію незалежного чемпіонату України зафіксовано лише 4 представників цієї позиції, яким вдалося стати голеадорами. Це справді дуже рідкісна подія у футболі, у чому переконався Terrikon.com, дослідивши досвід провідних європейських країн.

Отже, у чемпіонаті України тепер чотири воротарі-бомбардири. Попереднього ми ще можемо пам’ятати — це Євген Боровик, який відзначився у 2010 році. Він тоді грав за Кривбас і забив Арсеналу. Ситуація була така сама, як і у Федорівського — останні хвилини матчу, кутовий, хороша подача, точний удар головою, підсумкова нічия 1:1.

Боровик став першим воротарем, який забив у українському чемпіонаті з гри. До нього було ще двоє пенальтистів, і це було досить давно. Один відомий багатьом — Олег Суслов із Чорноморця який грав за збірну на початку її існування. Два пенальті він реалізував навесні 1996 року, причому протягом одного тижня. Більше до 11-метрової позначки не підходив.

Ну, а найпершим став напівзабутий Михайло Бурч із Волині. У 1992 році він реалізував 5 пенальті — і за 34 роки до цього результату навіть наблизитися ніхто не зміг.

Дійсно, голи воротарів — це щось унікальне, у чому ми переконуємося, вивчаючи аннали світового футболу. Ми взяли 12 найрейтинговіших європейських чемпіонатів — і побачили, що практично скрізь із цим так само скудно, як і в Україні. А то й гірше. Наприклад, у чемпіонаті Італії, починаючи з 1992 року, ми маємо лише 2 таких приклади. Те саме — у французькій Лізі 1 та в чемпіонаті Греції.

У Прем'єр-лізі Англії воротарів, які забивали голи, трохи більше — шестеро, але жоден із них не зміг відзначитися більше ніж один раз. Імена майже всі гучні: Пітер Шмейхель, Пол Робінсон, Тім Говард, Алісон Беккер, Бред Фрідель, Асмір Бегович. Наприклад, Бегович вписав своє ім’я в історію, вдало вибивши м’яч зі свого штрафного майданчика — просто вдало влучив, та й вітер був попутний. Приблизно такий самий трюк продемонстрував Говард. А Шмейхель та Алісон класично вийшли на розіграш кутового в компенсований час.

У більшості досліджуваних чемпіонатів кількість гольових воротарів за останні 24 роки коливається в межах 6–8, але, як правило, скрізь є одна постать, яка виділяється з загального ряду. Наприклад, у нідерландській Ередивізії це Рональд Куман, син і тезка знаменитого батька. У його кар’єрі — 3 голи, усі забиті за Телстар, усі — з пенальті, причому в одному випадку — двічі за матч (єдиний такий приклад у національному футболі).

В іспанській Ла Лізі з 1992 року налічується 8 воротарів, які забивали голи, а на вершині списку — аргентинець Начо Гонсалес, на рахунку якого — 6 м’ячів, усі — з пенальті, і знову-таки, в одному з випадків — два за один матч. Він тоді виступав за Лас-Пальмас і, наприклад, у сезоні 2001/04 з 4 голами посів 5-те місце у списку бомбардирів клубу, випередивши навіть деяких нападників.

У турецькій Суперлізі за той самий період забивали 6 воротарів, але двоє з них — чимало: турок Метин Акчевре — 7 разів, а болгарин Дімітар Іванков — аж 12. Це — відомий в історії виконавець пенальті, у Туреччині він це робив як у Кайсеріспорі, так і в Бурсаспорі, а починав ще вдома в Левскі. Загалом на його рахунку — 42 голи у всіх клубних турнірах (третій результат в історії серед усіх воротарів світу).

А завершимо двома чемпіонатами, в яких фіксуються деякі аномалії. Чемпіонат Бельгії цікавий тим, що тут за останні 24 роки (період нашого дослідження) забивали аж 13 воротарів. Найвидатніший серед них — Філіп Ван де Валле з 13 голами за кар’єру. Це теж відомий пенальтист, але цікаво, що в цій ролі його визнали не відразу. Коли в 80-х роках він виступав за Брюгге, йому нічого не давали виконувати. А коли перейшов у Беерсхот — прорвалося. Воротар був шанованим, з авторитетом, навіть у чемпіонаті світу 1998 року взяв участь.

У німецькій Бундеслізі, починаючи з 1996 року, забивали всього 6 воротарів, з них двоє по 2 рази — дуже відомі постаті, Андреас Кепке та Єнс Леманн. Але на першому місці — абсолютний феномен на ім’я Ганс-Йорг Бутт. Він був бездоганним пенальтистом, який виконував цю роль у всіх своїх командах — і в Баварії, і в Байєрі, і в Гамбурзі. Цікаво, що з 11-метрової позначки він тричі засмучував Ювентус у Лізі чемпіонів, щоразу — представляючи новий клуб. Ну, а в Бундеслізі за свою кар’єру він реалізував 26 (!) пенальті. У своєму найрезультативнішому сезоні (1999/00) він забив 9 голів, зупинившись буквально на порозі бомбардирського топ-10 Бундесліги. При цьому назвати його бездоганним пенальтистом аж ніяк не можна: за кар’єру він змарнував 8 спроб. І все одно йому довіряли. У підсумку, як бачимо, відсоток реалізації у нього все-таки вищий, ніж, наприклад, у Ліонеля Мессі.

Який висновок з усього цього ми можемо зробити? Він однозначний. Голи воротарів — це все-таки виняток із правил, тому й викликають такий захват і запам’ятовуються надовго. З гри більшу частину їх забивають гравці, які увійшли в штрафний майданчик суперника на подачу кутового — як жест відчаю. Ще деяка кількість — голкипери, які потужно вибивають м’яч від своїх воріт. Але єдиний спосіб для воротаря стати постійним бомбардиром — навчитися відмінно виконувати пенальті. Та ще й довести тренеру, що ви в цьому хороші. А таке трапляється нечасто...