Сьогодні запускається черговий, уже п’ятий за рахунком розіграш Ліги націй УЄФА. Турнір, який починався як експериментальний, міцно увійшов до календаря і вже сприймається як даність.

Напередодні старту Terrikon.com згадує минуле й обережно прощупує майбутнє...

Коли все це починалося, навряд чи хтось думав, що турнір проіснує цілих п’ять розіграшів. Але ось це відбувається прямо на наших очах. Не можна сказати, що Ліга націй стала якимось престижним змаганням, але її беруть до уваги, а перемогу в ній не вважають порожнім звуком. Наприклад, коли пишуть про Луїса де ла Фуенте, то обов’язково згадують, що він виграв усе можливе зі збірною Іспанії - чемпіонат світу, Європи і... ну так, і Лігу націй УЄФА. Це додатковий бонус для тренера та гравця - мати зірочку за перемогу в цьому турнірі. Додаткову. Невелику. Але приємну.

Хоча, звичайно, Кріштіану Роналду із задоволенням обміняв би два титули переможця Ліги націй на перемогу на чемпіонаті світу. Але ні. Не дадуть.

Збірна Португалії стартує у п’ятому розіграші як найтитулованіший учасник змагань. Вона двічі перемагала в Лізі націй - у першому та останньому розіграшах. За кількістю фіналів, однак, лідирує збірна Іспанії, яка тричі доходила до вирішального матчу, але двічі поступалася - крім португальців, ще й французам. І здається, що "фурія роха" знову буде десь там, на вершині - такої чудової команди світовий футбол давно вже не бачив, і на чемпіонаті світу ніхто навіть близько не придумав, як її можна обіграти. Складається враження, що якщо вона захоче - виграє що завгодно. Чи захоче?

Серед переможців Ліги націй - суцільно елітні країни. З іншого боку, далеко не всі з них досягають успіху в цьому турнірі. У перелiку фіналістів немає таких гpaндів, як, наприклад, Німеччина, Англія, Італія. З англійцями взагалі вийшло незручно - у третьому розіграші вони зганьбилися, посіли останнє місце в групі А3. Щоправда, без особливих проблем виграли в наступному сезоні групу В2 і швидко повернулися до елітного дивізіону - але, як то кажуть, осад залишився.

Ми хочемо сказати, що у Лізі націй явно є свої улюбленці. І Англія, і Італія, і Німеччина до них явно не належать. Можливо, це зміниться в Лізі 2026/27 - тепер, коли німців очолює Юрген Клопп, а італійців - Роберто Манчіні, які знають секрет успіху та переможні схеми. Причому Німеччині сприяють і стартові позиції: у групі з Нідерландами, Грецією та Сербією вона виглядає явним фаворитом, незважаючи на своє жалюгідне сьогодення. Ну, подивимося - може, саме звідси почнеться велике відродження Бундестіму, який уже 12 років не може нічим порадувати своїх уболівальників.

Склад груп в елітному дивізіоні ніколи не відрізнявся рівністю - там завжди випадали всілякі курйозні поєднання, наприклад, Іспанія-Данія-Сербія-Швейцарія в минулому розіграші або Нідерланди-Бельгія-Польща-Уельс у позаминулому. Цього разу пощастило португальцям, у суперники яких добрий жереб відібрав Данію, Норвегію та Уельс. В принципі, це відповідає початковій ідеології Ліги націй, у якій найслабшим надавався порівняно чесний шлях прорватися нагору: потрапляєш у зручну групу - виходиш у півфінал і отримуєш свою частку слави.

Іноді це навіть вдається. Одного разу це зробила Бельгія, яка витіснила Англію. І ще одного разу - Хорватія, яка випередила Францію (і в підсумку дійшла навiть до фіналу). Втім, і Бельгію, і Хорватію навряд чи можна було віднести до найслабших у їхньому тодішньому стані. А ось такі команди, як Боснія, Ісландія, Австрія, Уельс, Ізраїль серед найсильніших довго не затримуються. Для них саме потрапляння до Дивізіону А - вже щастя і привід для спогадів.

Колись у такій ролі опинилася збірна України. У першому розіграші під керівництвом Андрія Шевченка вона виграла групу В1 і піднялася вище. Але швидко повернулася назад. Втім, перебування серед найсильніших виявилося досить гідним. Навіть вдалася перемога над Іспанією. І якби не скандал із ковідом, внаслідок якого Швейцарія отримала технічну перемогу, - Україна залишилася б у Дивізіоні А. Але не судилося...

Що чекає на нашу команду цього разу? Загадка не для людей зі слабкими нервами. У нову Лігу націй ми вступаємо з новим тренером. В принципі, ситуація не є новою, таке вже траплялося неодноразово. Але нинішній тренер - особливий випадок. Він не тільки жодного разу не мав справи зі збірними як головний тренер - він взагалі раніше не був головним тренером. І якби не добрі стосунки з Андрієм Шевченком, навряд чи отримав би нинішню роботу.

Втім, це не обов’язково означає, що він провалить справу. Це означає лише те, що робити прогнози щодо виступів збірної України під його керівництвом вкрай складно. Від Мальдери очікують тренерської свіжості та нових джерел натхнення, на які Сергій Ребров виявився не таким щедрим, як хотілося б. Суперниками нашої збірної є Угорщина, Грузія та Північна Ірландія. Основну боротьбу за підвищення, якщо Україна на нього претендує, доведеться вести з угорцями, які щойно покинули Дивізіон А і, безперечно, мріють повернутися до нього. Суперник водночас і серйозний, і посильний. Наскільки - ми побачимо вже завтра, у стартовому для нас матчі на стадіоні Пушкаш-Арена.