Був час, коли київське Динамо протягом одного сезону витратило на трансферному ринку 46 млн євро. Втім, Шахтар уже тоді зрозумів, що для побудови конкурентоспроможної команди працювати зі складом потрібно щороку. Лідером же трансферної гонки на початку століття був не Реал, а римський Лаціо.

Напевно, найбільша спокуса, коли у клубу з’являються гроші, - почати емоційно їх витрачати. Іноді це призводить до справжніх провалів, після яких клуб потім не може оговтатися протягом довгих років. Лаціо початку нульових, до речі, є характерним прикладом.

Рубежі 100 і 200 мільйонів: хронологія подолання бар’єрів

Якщо відштовхуватися від даних Transfermarkt, то саме Лаціо першим подолав психологічну позначку в 100 млн євро, витрачених протягом сезону на трансферному ринку. Сталося це в сезоні 1998-99, а новий рекорд склав трохи більше 103 млн євро. До нинішнього божеволіля було ще дуже далеко: найдорожчим придбанням римлян став Крістіан Вієрі, куплений у Атлетіко за 28,4 млн євро.

Тоді й надалі - вже на початку нового століття - епіцентром європейського капіталу була італійська Серія А разом із мадридським Реалом. У Королівського клубу розпочалася епоха перших "галактікос". Однак певною мірою керівництво Реала мало терпіння. Спочатку - скандальне придбання Луїша Фігу, потім - рекордний трансфер Зінедіна Зідана за 77,5 млн євро. А далі - Роналдо, Девід Бекхем...

Взагалі зараз дивно, перебираючи архіви, бачити в першій п’ятірці покупців, наприклад, Парму, або тих, хто розташувався неподалік від лідерів, - Депортіво та Мідлсбро. Чверть століття тому всі вони переживали своє фінансове піднесення, яке згодом призвело до падіння і навіть банкрутства.

Планка у 200 мільйонів євро впала у 2009 році з поверненням на посаду президента Реала Флорентіно Переса. Мадридський клуб влаштував безпрецедентну для світового футболу трансферну кампанію, виділивши близько 258 мільйонів євро на придбання Кріштіану Роналду, Кака, Каріма Бензема та Хабі Алонсо. Цей стрибок задав абсолютно нові стандарти комплектації складів для європейської еліти, перетворивши двохсотмільйонний поріг з аномалії на регулярний робочий бюджет топклубів.

Революції капіталу: поява Челсі, Манчестер Сіті та ПСЖ

А ще у вересні того ж 2009 року УЄФА забив на сполох. Виявилося, що більше половини з 655 клубів є збитковими. Так виник фінансовий фейр-плей, порушення якого не обіцяє клубам нічого хорошого. Якщо, звісно, вдасться довести 114 пунктів звинувачень.

Але зараз не про це. "Ера Челсі" стартувала в липні 2003 року з приходом Романа Абрамовича. Олігарх і його клуб швидко переписали звичні правила європейського трансферного ринку, витративши близько 170 мільйонів євро на масштабну перебудову. Склад поповнили Ернан Креспо, Хуан Себастьян Верон, Клод Макелеле, Дам'єн Дафф та Адріан Муту. Уже в наступному сезоні 2004/2005, під керівництвом Жозе Моурінью, клуб закріпив лідерство черговими інвестиціями обсягом понад 160 мільйонів євро, запросивши Дідьє Дрогба, Рікарду Карвалью, Паулу Феррейру та Ар'єна Роббена. Після таких вкладень у "синіх" з’явилися й трофеї, хоча перша спроба виграти Лігу чемпіонів перетворилася на особисту драму Джона Террі.

Але прецедент було створено, і у вересні 2008 року розпочалася інвестиційна експансія Манчестер Сіті. Перший удар шейх Мансур завдав у день дедлайну, коли Манчестер Сіті придбав Робіньйо та збільшив загальні витрати сезону 2008-09 до позначки 157 млн євро. За рік - повномасштабний вихід на статус головного ринкового агрегатора. Але тодішні 147 млн євро на придбання Карлоса Тевеса, Еммануеля Адебайора, Коло Туре та інших усе ще тьмяніють на тлі нинішніх подій. Тим не менш, десятиліття безперервного тиску на трансферний ринок розпочалося.

А невдовзі долучився катарський фонд Qatar Sports Investments, який запустив фінансовий злет Парі Сен-Жермен у сезоні 2011-12. Спочатку це дуже нагадувало стиль Лаціо - головним символом першої кампанії ПСЖ став трансфер Хав’єра Пасторе за рекордні для французької ліги 42 млн євро. Однак за рік парижани закріпилися в європейській топ-3 покупців, витративши близько 150 мільйонів євро на Златана Ібрагімовича, Тіаго Сілву, Есек’єля Лавессі та Лукаса Моури, а кульмінацією їхньої експансії став 2017 рік із рекордом Неймара та придбанням юного, але вже такого, що заявив про себе, Кіліана Мбаппе.

Гроші без гарантії

Популярним став тезис - "Без грошей не можна побудувати конкурентну команду". Втім, гроші теж нічого не гарантували. І ось вам приклад уже з новітньої історії. Абсолютний рекорд за обсягом інвестицій за один сезон належить лондонському Челсі зразка кампанії 2022-23, що відбулася після переходу клубу під контроль консорціуму Clearlake Capital і Тодда Боелі.

Сумарні витрати лондонців за літнє та зимове трансферні вікна склали понад 630 мільйонів євро. Рекордна кампанія включала підписання Енцо Фернандеса (121 млн євро), Весли Фофана (80 млн), Михайла Мудрика (70 млн плюс бонуси), Марка Кукурельї (65 млн)... І сумна картина на виході у вигляді перевантаженого складу, тренерської каруселі та провальних результатів. До того ж, зазначимо на полях, трьох із вищезгаданої четвірки у складі Челсі вже немає, а Фофана впав у трансферній вартості до 28 млн.

Український слід у європейському топ-20 покупців

А що у наших? Поява українських клубів серед найбільших покупців Європи мала локальний, але яскравий характер і припала на період максимального фінансового розквіту УПЛ між 2007 та 2014 роками. Головними учасниками цього процесу були донецький Шахтар та київське Динамо.

Шахтар уперше впритул наблизився до європейської еліти покупців у сезоні 2007-08, інвестувавши близько 55 мільйонів євро в бразильський вектор розвитку та посилення складу під Лігу чемпіонів. Тоді склад "гірників" поповнили Нері Кастільйо (20 млн євро), Вілліан (14 млн), Ілсіньйо (10 млн) та Крістіано Лукареллі (7,5 млн).

Піковим для української присутності став сезон 2013/2014, коли серед найщедріших покупців континенту опинилися одразу два представники УПЛ. Шахтар, реінвестувавши кошти від продажів Фернандіньйо, Вілліана та Генріха Мхітаряна, витратив 71 млн євро на латиноамериканський десант в особі Бернарда (25 млн євро), Фреда (15 млн), Фернандо (11 млн) та Веллінгтона Нема (9 млн). Водночас київське Динамо провело найагресивнішу кампанію у своїй історії, спрямувавши близько 46 млн євро на трансфери Дьємерсі Мбокані (11 млн), Юнеса Беланда (10 млн), Александра Драговича (10 млн) та Джермейна Ленса (9 млн).

До слова, трохи раніше - у сезоні 2010-11 - чотири українські клуби витратили разом понад 106 млн євро. Причому розподіл витрат був практично рівномірним: Шахтар - 28,4 млн, Дніпро - 28,3, Металіст - 26 млн, Динамо - 24,5. Можна сміливо стверджувати, що така трансферна політика безпосередньо вплинула і на результати - Україна впевнено входила до топ-10 таблиці коефіцієнтів УЄФА.