Головний тренер Шахтаря Арда Туран на пресконференції прокоментував підсумок матчу дев’ятого туру УПЛ проти Колосу (2:1).

– Щодо сьогоднішнього матчу можу сказати одне слово у висновку, і це навіть не «вітаю», а насамперед «дякую». Вдячний усім, хто долучився до цієї перемоги, до цього шляху. Це, звісно, гравці, проте також мій тренерський штаб і весь персонал Шахтаря. Після попереднього матчу Ліги чемпіонів мали буквально три-п’ять годин, коли могли трішки посвяткувати й водночас поспати перед наступною подорожжю. Сьогодні ми вже знову змушені бути тут і проводити черговий поєдинок чемпіонату України. Тому вдячний їм за все, за той максимум, який вони віддали як на полі, так і за його межами, за боротьбу. Відчуваю надзвичайну гордість за всіх і за ті старання, які вони продемонстрували на цьому шляху.

– В один момент, за рахунку 2:0, було помітно, що ви трішки невдоволені діями команди, попри перевагу у володінні м’ячем і кількість ударів. Чи пов’язано це з тим, що футболісти в якийсь момент відійшли від ваших настанов, чи ви вимагали грати на максимумі?
– Основною ціллю в будь-якому матчі є те, щоб ті футболісти, яких я обрав у стартовий склад, а також ті, хто вийшов підсилити гру з лави запасних, давали максимум і підсилювали нас своєю свіжістю, ідеями, своїм як атакувальним, так і оборонним потенціалом. Сьогодні все це побачив, тому в певний момент матчу міг бути емоційним. Проте загалом, підсумовуючи всі емоції та пережитий досвід, можу лише подякувати їм. Іноді кажу своїм підопічним позитивні речі, навіть якщо в процесі збоку ви можете побачити мене людиною, яка кричить. Така в мене мова тіла, я так доношу власні ідеї під час матчу.

– Обидва голи в першому таймі забили захисники. Наскільки важливими, наприклад, можуть стати такі підключення оборонців у поєдинку з Інтером? Також хочеться дізнатися: відразу після помилки Криськіва, яка призвела до пропущеного гола, ви замінили його на Очеретька. Це була реакція на епізод чи заміна планова?
– Постійно наголошую на тому, що гравці мусять виходити за межі своєї звичної роботи. Оборонні виконавці повинні підключатися до атак – так само атакувальна ланка мусить опускатися нижче, аби допомагати партнерам у захисті. Переконаний, футбол, особливо сьогодні, – це двобічна гра, і кожен мусить уміти робити те, що є для нього виходом із зони комфорту. Стосовно першого запитання: ми мали дві тактичні опції, які готували заздалегідь. Це могла бути заміна Педро Енріке на Вінісіуса Тобіаса, разом із тим ми планували поміняти Криськіва на Очеретька. Вагалися між цими двома опціями. З погляду виходу Очеретька на заміну ми могли б додати більше динаміки та агресії в центрі поля, зробити гру динамічнішою, оскільки пропущений гол призвів до того, що перевага над нашим суперником скоротилася лише до одного м’яча. Нам украй необхідні були саме ця динаміка та агресія в центрі поля. Утім, як я вже наголосив, це лише частина одного з тих тактичних планів, які ми підготували заздалегідь.

– До цього дня Шахтар востаннє перемагав Колос майже два роки тому, 12 жовтня. Чи бачили ви цю статистику напередодні матчу й чи налаштовували гравців особливо? За час вашої тренерської кар’єри в Шахтарі помітною є тенденція: довго не перемагали ЛНЗ – ви перемогли, довго не перемагали Полісся – ви перемогли, тепер уже Колос. Тож, можливо, зароджується нова традиція?
– Сподіваюся, що це стане новою традицією, яку я принесу в частину нашої ДНК, нашого менталітету. Ви правильно вгадали: дійсно, я люблю наголошувати на подібних моментах, розбивати криптонітові історії та закривати подібні гештальти. Певною мірою борюся з минулим, яке нас засмучувало, і люблю повертати його на нашу користь та загалом покращувати загальну статистику. Така частина мене.

– Останнім часом ваше ім’я пов’язують із можливістю очолити збірну Туреччини, але ви говорили про відданість Шахтарю. Водночас представляти країну для вас має величезне значення. Тож наскільки складно поєднувати відповідальність, яку ви взяли на себе, очоливши український клуб під час війни, із цими моментами, про які я щойно сказала?
– Як я в наголосив раніше, іноді обіцянки дуже часто йдуть понад емоції та якісь ухвалені рішення. І я можу сказати, що обидва ті фактори, про які ви згадали, надзвичайно важливі для мене. Разом із тим згадана моя безмежна вірність та відданість клубу – вона завжди зі мною. Я зараз тут, і я готовий бути корисним Шахтарю так довго, як на мене розраховуватимуть. 

– Ви сьогодні під час заміни отримали жовту картку. Що саме ви сказали арбітру, за що були попередженні?
– Це тому, що я повністю відмовляюся приймати ситуації, подібні то тієї, що трапилася сьогодні. Як я наголошував неодноразово, ми не мали можливості нормально поспати, бо нас супроводжувала подорож із Лондона, ніч заїзду, і сьогодні ми знову повинні були грати в новому турнірі. Тому ми працюємо буквально над кожною деталлю, рахуємо кожну хвилину. Для мене було важливо захистити в сьогоднішньому матчі як Миколу Матвієнка, так і Алана Маттурро, який уперше вийшов у стартовому складі. Тому моєю реакцією було: чому? Чому ми не могли здійснити ті заміни? Мʼяч виходив тричі, тричі була можливість зупинити гру, однак головний арбітр продовжував наполягати на тому, аби вона тривала. Кожна хвилина, можу вас запевнити в тому, з нашого боку прорахована й ми маємо чіткий хронометраж того, скільки ігрового часу ми виділяємо на кожного футболіста. Також головний арбітр сказав мені, що ми повинні поважати їхню роботу. Я погоджуюся, однак якщо вони хочуть, щоб поважали їх, то вони також мають навчитися поважати нас. Ми й без того маємо дуже ускладнений календар, дуже складу логістику та всі супутні моменти, тому все, про що ми просили, аби до нас проявили трохи лояльності в цьому питанні. Повторюся: тричі мʼяч залишав бокову лінію поля, і я досі щиро не можу зрозуміти, чому ми не могли здійснити заміну в зазначені слоти. Тож це і є, власне, те, чому я так відреагував, – адже найперше я піклувався про своїх підопічних.