Щоб звільнити Ігоря Костюка, навіть не маючи чіткої заміни, потрібен був серйозний ляпас. І вiн врешті-решт стався: поразка від Полісся, яке грало в меншості, при тому, що Динамо ще й вело в рахунку. Ця ганьба викликала негайну реакцію Ігоря Суркіса.

Але чи знає він, що робити далі? Terrikon.com розмірковує над цим...

Згадаймо, як призначали Костюка. Рекомендацією для нього стала успішна робота в Динамо U19, де йому вдалося створити свою екосистему — з неї щороку "вилуплювалися" футболісти, придатні для першої команди. У сезоні 2024/25 його хлопці показали феноменальну статистику: 26 перемог у 30 матчах із різницею 104-12 — плюс 92, як вам таке?). Це був, безперечно, найкращий молодіжний тренер країни на той момент. Була надія, що й у головному Динамо у нього все вийде — хоча б тому, що воно значною мірою складалося з його вихованців. І, за словами Суркіса, вирішило зробити остаточну ставку на своїх гравців.

Чому ж зрештою не вийшло? Ми, напевно, ніколи не дізнаємося, що хотів побудувати в Динамо Костюк, але жодної концепції команді він взагалі не прищепив. Саме тому на нього з усіх боків сипалися докори в "безідейності". Особливо наочно це було видно, коли суперник "паркував автобус" у власному штрафному майданчику й просто відбивався. Як зламати таку стіну, динамівці часто просто не знали, розгублено передаючи м’яч один одному. Звісно, ми бачили й перемоги під керівництвом Костюка, а одного разу — навіть 7 поспіль, це було тоді, коли засяяв Матвій Пономаренко. Але жодної системи за всім цим не проглядалося — просто так зірки на небі зійшлися. Кінцівку чемпіонату Динамо провалило, посіло ганебне 4-те місце, і ніякого особливо світлого майбутнього за цим не маячило.

Його й зараз не видно. Хоча склад — далеко не безнадійний, з ним можна вирішувати багато завдань. Але як згуртувати всіх цих чудових хлопців у єдине ціле, змусити працювати за однією концепцією — питання, як то кажуть, на кілька зірочок.

Динамо — структура специфічна. Назвати її "абсолютною монархією", напевно, все-таки не можна, але повноваження президента, звичайно ж, ширші, ніж це прийнято. Ігор Суркіс так чи інакше впливає на всі процеси. Без сумніву, з найкращих намірів. Результат передбачуваний: у клубі не вибудувана сучасна ієрархія, як наслідок — і повноваження тренера дещо дивні, і ефективної свободи в ухваленні рішень він не отримує. Це міг би змінити чоловік із сильним характером і безумовним авторитетом — на кшталт Мирона Маркевича. Але такі люди зазвичай вимагають свободи в керівництві командою. У Динамо з цим є проблема.

Не можна сказати, що Суркіс зовсім уникає сильних особистостей. Наприклад, такою людиною для нього був Мірча Луческу. Але якось так складається, що останнім часом він обирає тренерами "людей короткої волі", тобто не жорстких, не силових, схильних до компромісів. Схоже, саме в цьому й полягає головна причина проблем нинішнього Динамо, яке втратило свій облик.

Можливо, згодом період з 2022 по 2026 рік історики Динамо згадуватимуть як "вирвані роки", коли команду кидало, наче шлюпку без весел у бурхливому морі, внаслідок чого вона двічі фінішувала на 4-му місці. Звісно, не можна вважати цей час зовсім втраченим — зрештою, було й "золото" УПЛ, і Кубок країни. Але водночас Динамо нічого не зробило для перезавантаження — для того, щоб кардинально змінити принципи внутрішнього устрою, стати більш схожим на сучасний футбольний клуб — і не мати нинішніх проблем.

Можливо, саме зараз це буде зроблено. Потрібно, щоб на це зважився президент і щоб знайшлися відповідні виконавці. Мова йде не лише про тренера, хоча це теж буде визначальним вибором. Мова йде й про решту менеджменту, про директорів, наділених свободою в межах своїх компетенцій. Можливо, таким стане Андрій Ярмоленко. Про нього як про майбутнього спортивного директора говорять з 2023 року. З його авторитетом і харизмою він має потенціал, щоб виявитися "точкою зборки" нового Динамо. До речі, днями він став — ну прямо-таки на замовлення! — дипломованим футбольним менеджером.

Ми не знаємо, які рішення прийматиме Ігор Суркіс найближчим часом. Але навряд чи можлива поява нового Динамо без кардинальних змін. І, можливо, ми з вами є свідками історичного моменту народження якогось незнайомого світу Динамо.

У цьому сенсі дуже корисно, що рішенню про чергове звільнення тренера передувала саме така нищівна поразка. Поступитися Поліс’ю у його нинішньому чудовому стані — зовсім не ганьба. Але коли ти при цьому граєш майже весь матч у більшості — це вже зовсім інша справа. І ситуація ще більше змінюється, якщо ти при цьому спочатку забиваєш, а потім пропускаєш три голи. У більшості. За повної відсутності чіткої гри, розуміння, що робити. Це справжнісінький ляпас, завданий на очах у всієї країни. Полісся ефектно, у максимально принизливий спосіб ставить гpaнда на те місце, яке йому відведено в нинішній системі цінностей, натякаючи, що він уже зовсім не гpaнд. І показуючи, хто тут насправді сила.

Таке навряд чи можна змити однією відставкою тренера. Що ж зробить Суркіс?