На тлі дискусій щодо формату екстреного чемпіонату України корисно зрозуміти, що формат цей у реальному житті може бути різним. І ніщо так не переконує у цьому, як безкінечні експерименти бельгійців зі своїм чемпіонатом. Terrikon.com вивчає їх веселий досвід...

Широкі бельгійські експерименти стартували у сезоні 2009/10. Цьому передувала жвава дискусія, де відшліфувалося розуміння необхідності фундаментальних змін. Після цього задіяли нідерландську аналітичну компанію Hypercube, яка вивчила ситуацію та запропонувала рішення. В результаті, традиційна система двокругового турніру була відправлена ​​на смітник - і почалося справжнє циркове дійство.

Що було не так із старою системою? Вона нікому не подобалась. По-перше, нею були незадоволені топ-клуби – їм не вистачало матчів високого рівня, через що вони втрачали бойовий тонус та гроші від телетрансляцій. По-друге, незадоволений був телетранслятор, якому доводилося мати справу з безліччю нудних матчів. По-третє, бурчали учасники цих нудних матчів - власники клубів-середняків, які практично не мали шансів взяти участь у боротьбі за щось цікаве, наприклад, за єврокубки.

До чого прийшла Бельгія? Погляньмо, як виглядає формат її чемпіонату на даний момент.

У найвищому дивізіоні чемпіонату Бельгії - Лізі Жюпілье - грає 18 команд. Спочатку вони проводять регулярний чемпіонат – нормальний двокруговий турнір. За його підсумками, однак, визначається не чемпіон, а четвірка, яка розігрує титул у матчах між собою. Саме її переможець і отримує титул чемпіона Бельгії разом із путівкою до групового етапу Ліги чемпіонів. Друга команда потрапляє до кваліфікації Ліги чемпіонів, третя та четверта – до Ліги конференцій.

Це звичайно вносить додаткову інтригу і може перевернути все з ніг на голову. Минулого сезону переможцем регулярного чемпіонату став 'Сент-Жилуаз'. Такого щастя клуб не знав із 1935. Але у чемпіонському мiнi-турнирi 'Сент-Жилуаз' напруги не витримав, програв половину матчів та фінішував другим. А чемпіоном став Брюгге, який не програвав на цій стадії зовсім.

Додамо, що у чемпіонський плей-офф команди виходять із певним очковим запасом, який утворюється з того, що вони набрали в регулярному чемпіонаті: ці очки діляться надвоє із округленням у велику сторону.

Є в Бельгії та окремий розіграш путівки до Ліги Європи. Його ведуть команди, які посіли в регулярному чемпіонаті місця з 5-го по 8-е, що наповнює особливим змістом існування середняків. У цьому плей-офф команди також стартують з поділеними очками, набраними ними в регулярному чемпіонаті. Тут минулого сезону обійшлося без потрясінь: найкраща за підсумками 'регулярки' команда четвірки, 'Гент', у підсумку і пройшла до Ліги Європи.

Зрештою, передостання, 17-а команда грає плей-офф за виживання з другою командою нижчого дивізіону, тут усе просто.

Нинішня система залишає без роботи після закінчення регулярного сезону велику групу команд, які посіли місця з 9-го по 16-те. Бельгійці прийшли до цього після багаторічних спроб і помилок, тестуючи формати різного ступеня божевілля і зрозумівши в результаті, що матчі між командами такого рівня мало кому цікаві, а отже, безглузді з комерційної точки зору і за межами мети реформ. І команди з турнірного 'болота' дали спокій.

А які тільки неймовірні формули не були випробувані по ходу справи! Що ні рік, то змінювалася система розіграшу, викликаючи розлючення вболівальників, які просто не встигали усвідомити зміни. Наприклад, спочатку за виживання боролася не тільки передостання команда, а ціла група невдах 'регулярки'. Це, звісно, ​​посилювало градус конкуренції, але виявилося комерційно зовсім нецікавим.

Крім того, постійно експериментували із плей-офф за місце в Лізі Європи. Апогею це досягло, коли кількість учасників цього відбору довели до 16: 10 найгірших команд першого дивізіону та 6 найкращих – другого. З них утворювали 4 групи по 4 команди, після чого йшли півфінали та фінал. Зрештою, від ідеї залучати до боротьби за Лігу Європи другий дивізіон відмовилися: це виглядало кумедно, але несправедливо.

Зрештою, змінювалася кількість учасників чемпіонського плей-офф. Спочатку їх було 6, зараз, як бачимо - 4. При цьому кількість команд у всій Лізі Жюпілье збільшилася: до сезону 2020/21 їх було 16, починаючи з нього стало 18. Паралельно, загальна кількість професійних клубів у країні, навпаки, була зменшена з метою оздоровлення фінансової ситуації у національному футболі.

Чи це означає, що бельгійці знайшли шукане і зупинили реформи? Зовсім нi. Вони мають намір продовжувати. Що там вони ще вигадають, сказати важко, але, безумовно, нові формати вже й так пожвавили ситуацію. І дали комерційний ефект, заради якого, власне, все й починалося. Як зауважив глава компанії Hypercube Пітер Ньювенхейс: 'Бельгійці відразу ж отримали збільшення телевізійного контракту на 40 відсотків і з часом його вартість зросла в 3 рази'.

Ще б він сказав щось інше, продаючи свій продукт! Але насправді, для футбольних чемпіонатів із низьким комерційним 'вихлопом' складна система типу бельгійської – гарний варіант покращити ситуацію. Тим часом, жодна з європейських топ-ліг поки ні до яких експериментів не схильна. Їм це просто не потрібне. У них регулярний чемпіонат сам собою генерує такий грошовий потік, що в експериментах просто немає сенсу. Як кажуть програмісти: 'Ніколи не міняй працюючу програму!'