Чемпіонати світу, яких не було
Останній довоєнний чемпіонат світу відбувся у 1938. Після цього футбол надовго завмер. Не вдалося провести заплановану світову першість ні в 1942, ні в 1946. Хоча плани були, і країни-організатори, в принципі, теж. Terrikon.com згадує про ці два чемпіонати, зірвані війною...
1942: Німеччина, Португалія чи Південна Америка
Чемпіонат світу 1942 мав стати 4-м за рахунком. Принципу ротації континентів для організаторів ще не вигадали, тому, незважаючи на те, що два попередні турніри приймали європейські країни (Італія та Франція), першу заявку подала Німеччина - також явний представник Старого Світу. Сталося це на конгресі ФІФА в 1936 році, коли режим Гітлера ще здавався більш-менш респектабельним. У 1938, після анексії Австрії та поглинання Чехословаччини, ставлення було вже іншим, і ФІФА офіційно засудила політику націонал-соціалізму. Проте існує легенда про те, що організація все одно обіцяла німцям віддати їм наступний чемпіонат. Нічим ця легенда не підкріплена, але іноді спливає.
На той час заявки подали також Аргентина та Португалія, у середині 1939 р. до них приєдналася Бразилія. Війна в Європі ще не спалахнула, тож скасовувати чемпіонат ніхто не збирався. Більше того - робота з вибору організатора тривала навіть у 1940 році, незважаючи на окупацію німцями половини Європи. Німеччина бадьоро обіцяла забезпечити доступ до світового футбольного форуму збірних усіх націй, які опинилися під її владою. Все це звучало досить марно, але все одно якось враховувалося.
На той момент ФІФА вже не розглядала Португалію як організатора, хоч спочатку саме вона була головною альтернативою німцям. Стало ясно, що чемпіонат краще забрати кудись подалі, на інший кінець світу. Там, у Південній Америці, виникла дуже яскрава ідея, яка випередила свого часу на 80 років - про проведення першості відразу в трьох найбільших футбольних державах континенту, точніше - в їхніх столицях: Монтевідео, Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айресі. Нічого з цієї пропозиції не виросло, як і з усіх інших.
За ідеєю, відбіркові ігри мали стартувати в 1941. Але, як ми знаємо, світ тоді охопили зовсім інші події. ФІФА не стала чекати активних бойових дій і 23 березня оголосила про відміну турніру. Справді, було б дивно проводити його паралельно бомбардуванням Англії та іншим неприємним подіям, що повним ходом відбувалися у різних куточках континенту. Наступного, 1942 року, добре все зваживши, організація остаточно засудила поведінку Німеччини і виключила її зі своїх рядів. Так завершилася історія чемпіонату світу, якому не судилося розпочатися.
1946: Бразилія чи Швейцарія
Рішення про проведення наступного чемпіонату світу ФІФА героїчно намагалася прийняти і наприкінці 1944, і на початку 1945. У принципі, всі вже бачили, до чого все хилиться на фронтах, і можна було не сумніватися, що до літа 1946 року війна точно закінчиться. Справа полягала в іншому. По-перше, ФІФА просто не мала бюджету для проведення масштабного турніру. По-друге, багато країн, вражені жахливою розрухою, не мали ні сил, ні ресурсів, ні інфраструктури для пожвавлення великого футболу. Так, у СРСР чемпіонат країни почали проводити вже влітку 1945 року. Але в Англії його відклали до 1946 року, у Франції - до осені 1945 року і так далі. Коротше кажучи, до перемоги говорити про повноцінне повернення футболу було наївно.
Теоретично, відбіркові ігри можна було б провести, нехай навіть частково на нейтральнiй терiторiї. Наприклад, Швейцарія була готова надати для цього свої поля всім охочим та нужденним. Але надто багато кінців потрібно було звести - і ФІФА вирішила, що гра не варта свічок. Причому жодного рішення про відміну чемпіонату світу не оголошувалося - просто ніхто ніколи нічого не сказав про те, що турнір взагалі проводитимуть. І так, за умовчанням, усі розуміли, що світового футболу 1946 року не буде.
Тим часом цього турніру, поряд зі Швейцарією, дуже хотіла і Бразилія. У неї також була цілком достатня інфраструктура щодо ' мундіалю ' . І нехай грандіозний стадіон 'Маракана' ще не існував, але був 60-тисячний 'Пакаембу' в Сан-Паулу, були непогані арени в Белу-Орізонті та Порту-Алегрі, та й Ріо міг дати, наприклад, 30-тисячний 'Дас Ларанжейрас ' - старий стадіончик 'Флуміненсе', на якому колись починалася історія збірної країни. Словом, теоретично чемпіонат світу на бразильській землі здавався цілком реальним. Але це виявилося утопією.
Бразильці та швейцарці спробували обернути це дещо іншим боком. Намагаючись хоч якось прискорити події, вони згенерували пропозицію проведення чемпіонатів світу раз на 2 роки. За цим проектом, наступний чемпіонат світу слід було влаштувати у 1949 р. у Бразилії, а потім у 1951 р. – у Швейцарії. Тобто зробити те, за що зараз активно бореться Джанні Інфантіно. Але хоча на той час футбольний календар був завантажений далеко не нинішньою мірою, а чемпіонатів Європи та Ліги націй УЄФА, та й єврокубків взагалі не існувало – пропозиція не пройшла. Майже ніхто не підтримав її, циклічність проведення чемпіонатів світу залишилася незмінною, найближчий турнір відбувся 1950 року в Бразилії і приніс господарям найжорстокіше розчарування в їхній славній історії...
