Садіо Мане визнаний африканським гравцем року - начебто як вдруге поспіль, насправді - із дворічною перервою. Terrikon.com занурюється в історію присудження цього титулу, вивуджуючи звідти перлини та парадокси...

🇸🇳 Iconic. 🦁#CAFAwards2022 pic.twitter.com/SSowYj2dta

— #CAFAwards2022 (@CAF_Online) July 22, 2022

Найдивовижніший момент в історії цього титулу пов'язаний із незабутнім камерунцем Роже Мілла. У 1976 році його, молодого і красивого, визнали найкращим гравцем континенту в найгострішій конкуренції з гвінейцем Папою Камара. А 1990-го, після 14-річної паузи, зробили це повторно - з величезною перевагою над алжирцем Тахаром Шерифом ель-Уаззані. Роже було тоді вже 38 років, і він став найстарішим гравцем, який коли-небудь визнавався найкращим на континенті. Рекорд належить йому й досі. Цей приклад показує нам, скільки дивовижного може відбуватися при роздачі африканських призів.

Все почалося в 1970, і першим найкращим гравцем континенту був визнаний Саліф Кейта з Малі - країни, яка тоді не блищала, але сам Кейта демонстрував вражаючу результативність у кращому французькому клубі 'Сент-Етьєн'. Тріумфально майнувши у списках лауреатів один раз, він більше там не з'являється. Така сама доля спіткала і кількох наступних лауреатів - Ібрагіма Сундея з Гани, Шеріфа Сулеймана з Гвінеї, Бвангу Шимена їз Заїра, Пола Мукілу з Конго, Ахмеда Фараса з Марокко. Складалося враження, що журі, яке присуджувало приз (а робило це тоді всюдисуще французьке видання France Football), ставило собі завдання будь-що не повторюватися.

Але у подальшій історії все буде не так. Кращими гравцями Африки окремі особи визнаватимуться багато разів поспіль, а Яя Туре з Кот дІвуара встановить унікальне досягнення - його назвуть найкращим 4 рази поспіль, з 2011 до 2014, і вп'яте він злегка не дотягне до першого місця, трохи поступившись габонцу П'єру-Емерику Обамеянгу в 2015. Крім Туре, 4-кратним лауреатом був також камерунець Самюель ЕтоО - але трохи раніше і не поспіль.

Але якщо брати лідера з потрапляння до трійки найкращих, то тут ми бачимо дивовижного Дідьє Дрогба. Першим на континенті він визнавався лише двічі – 2006 та 2009. Але ще чотири рази був другим (2003, 2004, 2005 та 2012), і ще тричі – третім (2007, 2010 та 2013). Таким чином, виходить, що протягом десятиліття він постiйно фігурував у трійці, за винятком лише двох років. Приголомшлива стабільність!

Якщо брати окремі країни, то ми бачимо повне домінування Камеруну. Його представники 11 разів були переможцями опитування, а найближчі конкуренти - Гана і Кіт дІвуар - всього по 6. Список камерунських лауреатів відкриває вже згадуваний Роже Мілла. Цікаво, що, доки він не був визнаний другим у 1975, камерунців у трійці найкращих не зустрічалося зовсім – перші п'ять опитувань обійшлися без представників цієї визначної нації. Зате потім аж до початку 90-х вони у трійці найкращих - майже щороку, за винятком двох випадків. Найкращими після Мілла ставали такі громадяни Камеруну: Томас Нконо (1979 та 1982), Жан-Манга Онгене (1980), Теофіль Абега (1984), Патрік Мбома (2000), Самюель ЕтоО (2004, 2005, 2010). А в 2000 стався унікальний випадок - вся трійка найкращих складалася з камерунців (Патрік Мбома, Лоран, Самюель ЕтоО).

Якщо ж брати клуби, то частіше за інших проводили своїх представників у кращі футболісти Африки 'Ліверпуль', 'Марсель' та 'Манчестер Сіті'. Тут також не без оригінальностей. У 'Манчестер Сіті' всі 4 тріумфи припадають на одну особу - Яя Туре. Те саме стосується і 'Марселя', у нього не було іншого лауреата, крім ганця Абеді Пеле (причому в 1992 він був першим у двох паралельних конкурсах - France Football і КАФ, які хтось вважає окремими, а хтось - одним). Що стосується 'Ліверпуля', то до 2017 він тут був тільки одного разу (сенегалець Ель Хаджі Діуф у 2001), зате починаючи з 2017, тільки «червоні» тут і фігурують: у 2017 і 2018 найкращим визнавали єгиптянина Мохамеда Салаха, у 2019 i 2022 - Сенегальця Садіо Мане.

Пауза у врученні призу відбулася зі зрозумілих причин - пандемія коронавірусу абсолютно дезорганізувала футбольне життя в Африці. Можна тільки припускати, хто б переміг, якби ситуація розвивалася нормально. Чомусь є підозра, що як мінімум в одному з двох пропущених випадків був би першим Салах. Можливо, у 2021 найкращим став би воротар 'Челсі' та збірної Камеруну Едуар Менді, який провів винятковий сезон - його визнали найкращим воротарем Ліги чемпіонів та найкращим воротарем за версією ФІФА. Хто знає? Так чи інакше, доводиться констатувати, що в останніх опитуваннях Салах та Мане постійно ділять перше-друге місце. Це абсолютна калька ситуації середини нульових, коли перші місця на 4 роки поспіль монополізували ЕтоО та Дрогба.

І, схоже, це може продовжитися далі. Поки що саме Мане та Салах – явні фаворити африканського ринку гравців. Щоправда, Мане вже представлятиме у майбутньому 'Баварію'. У мюнхенського клубу поки що переможців у цьому конкурсі ще не було - тільки Самуель Куффур із Гани двічі займав другі місця (1999 і 2001). Але, до речі, формально-то Мане став зараз найкращим футболістом Африки, вже юридично належачи 'Баварії'...