Бразильський новачок «Дніпра-1» захисник Габріель Гомес дав перше інтерв'ю в украинському клубі.

– Розкажи, як ти почав займатися футболом у дитинстві?
– Я починав, як і більшість дітей у Бразилії, граючи босоніж на вулицях, де я народився. А у школі на мене звернув увагу вчитель фізкультури, який також працював у футбольному клубі. Він побачив, що я відрізняюся від інших дітей, і незабаром привів мене в цей клуб. Так я в 10 років почав грати у футзал. А за три роки перейшов на звичайний футбол, і вже був упевнений, що це саме те, чого я хочу у своєму житті!

– Перейшовши до великого футболу, одразу почав грати в захисті?
– Ні, я почав грати як півзахисник! Але коли прийшов у категорію до 17 років, під час тренування резервних спортсменів проти тих, хто був на перегляді, тренеру потрібен був хтось незадіяний, щоб скомплектувати захист. Цією особою виявся я. Того ж дня тренер зателефонував мені: «Я знаю, що тобі подобається грати в півзахисті, і ти чудовий гравець на цій позиції. Але в обороні я бачу для тебе надзвичайно успішну кар’єру та гравця, який зможе грати на найвищому рівні». І я зважився на зміни, адже завжди бажав великих досягнень.

– Хто був твоїм кумиром у дитинстві?
– Я завжди був великим фанатом Роналдіньйо та Неймара. У дитинстві ніколи не пропускав матчі за їхньою участю. Те, що вони можуть робити на поле – просто чарівно! Але після того, як я почав грати в обороні, орієнтирами для мене стали Тьяго Сілва і Серхіо Рамос. Вони є гравцями, які володіють усіма якостями чудового захисника. І вони зробили дуже успішну кар’єру.

– Яким має бути сучасний центральний захисник?
– Сьогодні центральний захисник – це не лише руйнівник. Сучасний футбол також вимагає від нас участі у побудові гри, хорошого пасу, читання гри, дій у повітрі, та, звичайно, найголовнішим залишається вміння грати у відборі «один в один».

– Ти грав декілька сезонів у нижчих лігах Бразилії. Не було можливостей потрапити до Серії А?
– Якраз на початку цього року мене арендував клуб «Америка Мінейро», який грає в еліті бразильського футболу. Але перед початком сезону я зазнав травми, через яку пропустив старт. Коли повернувся, місця у складі вже не було. Тому я вирішив покинути клуб у пошуках нових можливостей.

– Як ти дізнався про інтерес з боку «Дніпра-1»?
– Я почув про цей варіант від Жадера – бразильця, який грав в чемпіонаті України і сьогодні є своєрідним містком між клубами та деякими бразильськими гравцями. Все відбулося дуже швидко, оскільки справа підходила до кінця трансферного вікна, і я дуже радий, що все вийшло.

– Які перші враження від команди тут
? – Як тільки я прибув, зрозумів, що це дуже кваліфікована команда з чудовими гравцями. Вони дуже якісні спортсмени на полі, і що справді привернуло мою увагу, так це атмосфера в роздягальні! Я вважаю, що з цією командою у нас є все, аби досягти всіх цілей сезону.

– Що ти знаєш про війну в Україні? Що про це кажуть у Бразилії?
– Я знаю, що конфлікт загострився наприкінці 2021 року через геополітичні проблеми між двома країнами, і, на жаль, на початку 2022 року відбулося вторгнення… На початку року в Бразилії було багато розмов про війну, а зараз ЗМІ говорять не так багато, як раніше. Але ми стежимо за всім в Інтернеті і сподіваємося, що це все скоро закінчиться.

– З ким ти радився під час переходу? Чи знаєш когось із бразильців, які грали в Україні? Можливо, знайомий із Дугласом Баселаром Сілвою?
– Я знайомий з кількома бразильцями, які грали в Україні. Можу виокремити Пауліньйо Бою, який був помітним тут в українському футболі. Коли почалася війна, він повернувся до Бразилії, щоб грати за «Америку» на правах оренди – саме там ми зустрілися. Він був тим, хто підтримав мене у рішенні приїхати сюди, додав мені впевненості у прийнятті цього виклику у моїй кар’єрі. Що стосується Дугласа Баселара, то я багато чув про нього, але не знайомий з ним особисто. Це гравець, який, безумовно, є орієнтиром для бразильців, що приїжджають в українські клуби.

– Ти не зможеш грати в єврокубках. Це розчаровує чи дає змогу зосередитеся більше на тому, щоб перемогти конкурентів за місце в складі?
– Ні. Немає ніякого розпачу! Навпаки це мотивує мене працювати наполегливіше, щоб потрапити до складу на національний чемпіонат. Водночас я з великою повагою ставлюся до всіх товаришів по команді, з якими ми разом працюємо. Я приїхав у «Дніпро-1», перш за все, щоб допомогти клубу досягти поставлених завдань на сезон. А якщо вдається робите свій внесок у це на полі, то ще краще.