В останні дні активізувалася тема майбутніх виборів голови Української Футбольної Асоціації. У ЗМІ розгортається справжня війна, в якій обидві сторони не шкодують медійних патронів. І хоча поки що неясно навіть, коли відбудеться черговий конгрес УАФ, Terrikon.com вирішив придивитися до ситуації...

За ідеєю, Конгрес УАФ з виборами нового (або старого) голови мав відбутися у другій половині вересня. Точніше, його планували взагалі на березень, але через початок війни скасували. Офіційно нового терміну не призначили, але очікувалося, що він відбудеться саме наприкінці вересня. Та цього не сталося.

Завадила зовсім непередбачена обставина. 5 вересня Печерський районний суд отримав позов від відомого футбольного функціонера, екс-члена виконкому УАФ Петра Чилібі. Він вимагав заборонити проведення Конгресу та прийняття на ньому будь-якого рішення про обрання та переобрання керівних та виконуючих осіб. Підстава - неправильно оформлені документи (у тонкощі вдаватися не будемо, хоча вони по-своєму кумедні). Того ж дня позов було розглянуто та задоволено (що саме по собі незвично, враховуючи завантаженість судів). І буквально відразу копія рішення суду з'явилася в пресі.

Ця дивовижна блискавичність того, що трапилося, дала підставу прихильникам УАФ для тверджень про сплановану операцію. Але з якою ж метою вона робилася? Нібито, з метою затягнути процедуру переобрання Андрія Павелка, єдиного кандидата, який висунувся, у голови організації. Навіщо? Щоб перешкодити його проникненню до виконкому УЄФА, що має відбутися у грудні, на черговому Конгресі континентальної організації. Туди, до виконкому, він потрапляє лише у якостi глави УАФ. Не буде якості – не буде виконкому.

Так це чи ні, але навряд чи позов Чилібі мав на меті в принципі перешкодити обранню Павелка. Рано чи пізно Конгрес відбувся б - а контроль над його учасниками (представниками регіональних відділень УАФ) перебуває в руках голови, це визнають усі. У такій логіці саме затягування проведення Конгресу виглядало розумним поясненням усієї інтриги.

Але потім ситуація стала розвиватися дещо іншим чином. З'явилися натяки на альтернативні проекти з висування кандидата в глави УАФ. Дуже активно почали говорити про Андрія Шевченка, моральні та професійні якості якого висувалися на перший план як щось, безумовно, необхідне на такій посаді. Примітно, що Шевченка називали ставлеником братів Суркісів – і тут усе сходилося: всім відомо про їхню давню ворожнечу з Павелком. Ігор Суркіс на прохання щось сказати з цього приводу говорив обтічно, хоча визнавав, що однозначно підтримав би Шевченка – але не певен, чи хоче сам Андрій Миколайович іти на вибори.

Зазначимо два загальновідомі, але важливі в цьому розкладі нюанси: перший - Шевченко є кумом Павелко (хрестив його дочку), друге - між ними 'пробігла чорна кішка' з того часу, як у середині минулого року Шевченко пішов з посади головного тренера збірної України

Втім, тема Шевченка поки що ніяк не розвивається. Натомість з'являються інші кандидати, які виглядають досить екзотично. Згадаймо для початку, що свого часу говорили про Рустама Худжамова, колишнього воротаря, що вміє дуже складно висловлювати життєву позицію. Втім, далі за розмови справа не пішла - Худжамов іронічно зауважив про УАФ, що 'туди нереально пробитися'. Тепер з'явився варіант із Романом Зозулею, який поки що не зав'язав із кар'єрою гравця. Від нього самого жодних заяв ми поки що не чули, натомість висловився президент 'Руху' Григорій Козловський - за його словами, Зозуля йому дзвонив і цікавився щодо підтримки у теоретичному висуненні.

Козловський - людина, яка постійно оживляє навколофутбольну атмосферу, вона завжди - як самум, що несподівано налітає. За словом у кишеню зовсім не лізе, причому витягує звідти слова особливо гострі, колючі. З Павелком він колись посварився, а тепер вирішив воювати системно, протягом останніх тижнів критикує постійно, назвав його 'паханом ОЗУ під назвою УАФ', збирає викривальні прес-конференції, закликає інших президентів та журналістів об'єднуватись у боротьбі з абсолютним футбольним злом в Україні. Поки що з цього не виростає жодного чітко оформленого руху, але шуму Козловський робить багато. І, здається, готовий пограти у висування альтернативного кандидата на пост глави УАФ.

На тему Павелко відбувається не тільки це. На одному із футбольних ресурсів у середині жовтня з'явилася публікація про всі скандали за участю глави Асоціації. Добірка зроблена з почуттям та знанням справи. Зазвичай такі речі випадково в пресі не з'являються, хоча, звичайно, тут може бути особливий випадок, чого в житті не трапляється.

Між іншим, того ж дня на польському кордоні віце-президент та генеральний секретар УАФ Юрій Записоцький отримав підозру від правоохоронних органів. Йому інкримінують зловживання службовим становищем та розкрадання державних коштів. Ще один дивовижний хронологічний збіг в історії про Павелка та його організацію!

На захист голови та Асоціації гуртом піднялася громадськість, у пресі моментально з'явилися заяви про те, що Павелко, справжнього патріота, атакують посібники Путіна ('руками наших правоохоронців чи одіозних бізнесменів Росія досягає тут своїх цілей', - сказав, наприклад, Анатолій Дем'яненко, легенда національного футболу та за сумісництвом – віце-президент УАФ). Аргумент, треба сказати, абсолютно невбитний в умовах війни.

Короче кажучи, напруженість довкола питання про керівництво УАФ не спадає - більше, розігрівається. І це обіцяє деякі події у найближчому майбутньому. Можна тільки гадати, як вони позначаться на майбутньому українського футболу - адже саме це насамперед цікавить нас, коли мова заходить про УАФ, про її керівництво та про ту священну боротьбу, яка розгорнулася біля підніжжя цього п'єдесталу.