Головний тренер «Шахтаря» Ігор Йовічевич – щодо другої перемоги над «Львовом» (2:0), кадрової ситуації в команді та підготовки до матчу з «Динамо».

– Як вам експеримент з насичення лівого флангу, де на двох позиціях змінювали один одного Михайліченко, Судаков і Матвієнко? Чи не краще в умовах нестачі флангових гравців насичувати саме середню лінію?
– Треба пробувати. Гадаю, ви як аналітик, журналіст, людина, що розбирається у футболі, впродовж матчу бачили сегментами і схему 2–3–5, коли тримали м’яч, і 3–5–2 із Сіканом та Келсі на вістрі. Тож, знаючи, що вони грають 4–4–2, ми в ході матчу хотіли робити проти тих двох нападників перевагу саме в побудові атаки: чи то буде вісімка, що падає глибше (робити з Бондаренка чи Судакова ту трійку), чи просто Колю Матвієнка спустити вниз (це саме та трійка, про яку ви говорите) і потім шукати там полузони із Судаковим чи Бондаренком, а Назарина має бути тою шісткою, що стає перед тобою обличчям, допомагає в побудові та може вести гру. Знаємо і думаємо про це, звичайно. Але для тієї моделі гри, з коротким пасом і виходом у ширину, нам необхідні такі гравці, як Мудрик, Зубков, Швед, – люди, які можуть обіграти один в один легко й посунути лінію оборони суперника одразу до штрафного майданчика. І це факт. Але нині мусимо набагато більше комбінувати, аби створювати моменти. Я не можу сказати, що ми не створюємо моменти в останніх трьох–чотирьох матчах, – ми набагато більше створюємо, ніж забиваємо. У попередніх поєдинках були розгромні рахунки – 7:0 та інші великі перемоги. Зараз, дійсно, трошки підводить реалізація, але ми би хвилювалися більше, якби не створювали моменти, не доходили до штрафного, не нагнітали, коли втрачає концентрацію опонент. Бо це не так легко – увесь час бігати зліва направо, робити ці гойдалки і розраховувати, що десь протиснемо і зможемо забити. Бондаренко забив два чудові голи. Вважаю, у цілому ми сьогодні заслужили цей результат. Йдемо на відпочинок, але всього на день. Уже у вівторок о 16:00 буде тренування, бо нам належить провести дев’ять «фіналів». І українське класико також попереду. Ще один маленький факт, про який свідчить мій досвід. Коли граєш два поспіль матчі з одним і тим самим супротивником, то другий є незручним, бо ви вже знаєте один одного. І мало того, що виграти поспіль, – це важливо й важко, але заслужити перемогу – важче, ніж сама перемога. І я можу сказати, що пишаюся командою за характер, особливо в другому таймі, коли трохи покращили свою гру порівняно з першим. Дуже важливі три очки, зважаючи на те, що «Дніпро-1» учора втратив бали. Відстань трохи збільшилася, і нам буде легше грати, але напруга триматиметься до кінця.

– Наступний матч, як ви і згадали, з «Динамо». Попри те, що кияни йдуть на четвертому місці, але це класичне протистояння. У «Шахтаря» наразі чимало травмованих. За якою схемою гратиме команда в суботу, враховуючи ці обставини?
– Не знаю. Виходиш з того, кого маєш за профілем із футболістів. Я не є рабом однієї схеми. Я по-хамелеонськи до цього підходжу: дивлюся на те, кого маю, і тоді шукаю простір, де гравець найкраще почувався би, мав більше часу в тому просторі і проявив би себе. Просто підлаштовуюсь під профіль футболістів. Немає вінгерів – це проблема для нас. Ви знаєте, що в історії «Шахтаря» завжди були гарні вінгери, і ми мали на початку сезону чотирьох топових вінгерів, а зараз не маємо жодного, що вважаються основними. Звісно, важко, але тим більше цінується перемога. Ти без тих травмованих футболістів ідеш далі, ще більше віддаєш і маєш чемпіонський характер, менталітет, посідаєш перше місце – це тільки повага до команди. І я як тренер можу пишатися. Це важко? Важко, дуже важко. Але бачите, що деколи мусиш виграти через не можу, а не тільки за рахунок гарної гри. Іноді не виходить гарно грати, але маєш перемагати прагматично. Проте все одно виграли ці два матчі й узяли шість очок.

– Що ви можете сказати про здоров’я гравців і дебют Тоірова?
– Ну, ви розумієте, хлопцю 18 років, приїхав із Таджикистану, грав тільки в Казахстані – мусимо дати йому час на адаптацію. Я не можу кинути його «під танки» і через два матчі сказати, що він сам втратив відповідальність. Він зараз учиться: які вимоги, де треба стояти, коли Матвієнко приймає м’яч у ширину і коли Судаков на м’ячі. Це треба зловити. Це не так усе просто, що давай його поставимо і він гратиме один в один. Він не зможе один в один, якщо не розуміє, як отримати простір, як розгорнутися обличчям до воріт, щоб потім обіграти чи зробити позиційну вигоду собі. Тому працюємо з ним, аби психологічно підвести, а коли буде виклик, даватимемо йому більше шансів. Він дійсно має скіли обіграшу один в один, а це – найважче у футболі, бо потім руйнується будь-яка схема противника. А щодо вінгерів, то, я гадаю, Зубков за тиждень буде в загальній групі, Швед – ви бачите, що місяців сім уже лікується, а який топовий футболіст. Міша пішов, дивимося на нього по телебаченню. Петряк теж зламався... Важко, важко. Тепер ставиш там півзахисників, що мають зовсім інший підхід, бачення футболу. Мусиш більше комбінувати, щоб маніпулювати супротивником й шукати зони для загострення. Це щодо здоров’я. Степаненка не було не через травму, а просто через картки пропускав сьогодні.

– Історія з Коноплею, який не поїхав до збірної через травму. Що з ним?
– Конопля дійсно має проблему. Ви бачите, що я його не використовую. І це правда, це точно факт. Він любить Україну більше за будь-кого, я це знаю, бо говорив з ним. Але він чесно сказав, що має проблему і просто не хоче підводити команду. Це не просто так, щоб гарно звучало. Мені він сказав так само. Тепер ми думаємо, що робити. Коли ти не готовий грати на 100 відсотків, то можеш підвести команду. А він уміє чудово грати – як показав це в Лізі чемпіонів. Він – фундаментальний футболіст. Латераль, який уміє грати в побудову атаки, може маніпулювати, обіграти, а ще має здібності діяти другим темпом як вісімка й замикати, коли там подача йде зліва. Він відчуває простір, має шалений інтелект. Але коли в тебе щось болить і ти просто не можеш спринт зробити, тоді не знаю, як вчинити. Я вагаюся теж: чи використовувати його, чи ні, розумієте? І він сам мучиться.

– Сьогодні в старті вийшли двоє нападників – Келсі та Сікан. До того частіше виходив Траоре. Кого з форвардів можна очікувати наступного матчу в старті?
– Послухайте, я теж думаю про це: як рівномірно дати шанс усім? Є певна схема, коли граєш з одним нападником Траоре. Сікан і Келсі можуть діяти удвох, бо десь рухливіші, агресивніші, обоє добре грають головою. Один іде до м’яча, інший – позаду. Набагато більше комбінаторики. Ласс – це оптимальний варіант, особливо, коли ми починали той процес сім місяців тому. Коли маєш вінгера, який йому дасть пас, коли він відчуває простір, дуже добре грає першим дотиком, може зберегти м’яч завдяки грі спиною. А поки він це робить та обіграється з вісімкою, то вінгер може скористатися простором. Але ми зараз не маємо тих вінгерів. І ви уявляєте зараз тих півзахисників: Ласс іде до м’яча, а хто битиме? Багато таких моментів – можемо зараз дві години по тактиці говорити. Але я маю і бачу команду, де всі відчувають себе важливими. І Тотовицький, який довго не грав, і Топалов, який довго не грав. І Діма Криськів перші 10 матчів узагалі не грав, а потім з’явився, і ми тепер без нього не можемо вже уявити команду. Тому маємо багато футболістів, які відчувають себе необхідними в тих останніх дев’яти «фіналах». І кожен гравець є важливим. Пишаюся ними! Йдемо далі і б’ємося далі.