Те, що легендарний Валерій Лобановський пограв за 'Шахтар', усім відомо. Але ж він і до того неодноразово виходив на газон донецького стадіону - як гравець 'Динамо', а потім і трохи 'Чорноморця'. Коли ж це сталося вперше? Terrikon.com заглибився в архіви - і знайшов історичний момент...

Це був перший тур чемпіонату СРСР 1960 року, в якому у Києва утворилася нова команда з зухвалим молодим складом. Втім, тоді їхня чудова перспектива була ще не очевидна. Просто вихованці київських футбольних шкіл раптом почали ломитися у двері 'основи' цілою компанією. До речі, залучав більшість із них у 'Динамо' колись Олег Ошенков – але на початку 1960 він тренував уже миколаївський 'Суднобудівник', а за кілька місяців прийде до 'Шахтаря', де замінить Костянтина Щегоцького.

Ну, а на матч із 'Динамо' 'Шахтар' ще цілком виводив Щегоцький. До речі, колишній київський динамівець. Так усе хитро закольцювалось.

Ну так ось, у складі 'Динамо' донецька публіка тоді вперше побачила рудого лівого крайнього на прізвище Лобановський. Союзній публіці він був уже трохи відомий. Дебютувавши у попередньому чемпіонаті, 20-річний форвард встиг провести в ньому 10 матчів, в основному на позиції центрфорварда, і забив 4 голи, причому перший у своїй кар'єрі - самому московському 'Спартаку', чемпіону країни. Той гол дозволив киянам врятувати гру, яка зрештою закінчилася з рахунком 2:2. Це була весела заявочка, завдяки якій любителі футболу могли добре запам'ятати Лобановського (тим більше, що, повторимо, того сезону він забивав ще - правда, в основному суперникам типу 'Молдови' або 'Крил Рад').

Лобановський вважався дуже перспективним центральним нападником. Але найцікавіше, що у Донецьку (тоді місто називалося ще Сталіно) він вийшов на лівому фланзі. Це був експеримент тренера В'ячеслава Соловйова, який нещодавно прийшов, - і експеримент настільки успішний, що згодом саме там, на фланзі 'Лобан' і прописався. Але ось у тому матчі 10 квітня 1960 року його переміщення ліворуч здивувало всіх, а декого з суперників і дезорієнтувало.

Треба сказати, що у попередньому чемпіонаті СРСР 1959 року учасники матчу, про який ми говоримо, не блищали. 'Динамо' фінішувало 7-м без шансів на щось більше, а 'Шахтар' взагалі зайняв останнє, 12-е місце - від вильоту його врятувало лише розширення Вищої ліги. Коротше, суперники були майже гідні один одного. Вищий клас киян (теоретично) врівноважувався статусом господарів у 'гірників'. Тому на полі в стартові хвилини встановилася певна рівновага.

У звіті 'Радянського спорту' це обережне балансування описувалося так: 'Тактика суперників досить зрозуміла. Федосов, відтягнувшись назад у глибину поля, диригує нападом 'Шахтаря', не втрачаючи найменшої можливості вклинитися в лінію оборони суперників для завершального удару. У киян Лобановський і на новому місці щоразу вносив у гру багато гостроти'.

Ця гострота потім призведе до голу, але спочатку кияни забили без його участі. На 6-й хвилині спрацювала нова зв'язка Йожеф Сабо – Андрій Біба. Сабо, побачивши пролом в обороні суперників, послав м'яч Бібi. Той кинувся поміж захисників. Воротар 'Шахтаря' Борис Стрєлков вибіг назустріч киянину - але з мінімальним запізненням, цієї миті Бібi вистачило, щоб послати м'яч у сітку.

'Шахтар' відігрався швидко - вже за 9 хвилин: після довгого навісу Володимира Салькова Іван Федосов зрізав м'яч головою в динамівські ворота. А потім настав час Лобановського. На 24-й хвилині його виводять у прорив. Стрєлков вибігає назустріч, але молодий киянин обманює донецького голкіпера і віддає пас на Бібу, який спокійно вражає ціль.

'Шахтарю' вдається відігратися на початку другого тайму - знову відзначився Федосов. Подальші події 'Радянський спорт' описує так: 'Настало те, чого так довго чекали вболівальники 'Шахтаря'. Уся команда рушила вперед. Атаки господарів поля бурхливі, у них багато вогню, але мало розрахунку – Федосов уже щільно прикритий. Захист киян, який на початку штурму грав на відбій, поступово освоївся з безсистемними атаками господарів поля і став діяти спокійно. В обох командах щось перегорає. Кінцівка зустрічі виходить приглушеною'. Загалом усе так і закінчилося - 2:2.

От так стадіон 'Шахтар' вперше побачив неповторного технаря, який завдяки своєму високому зросту і худорлявій статурі, специфічній манері бігу, а також, звичайно, світлому волоссю завжди був одним з найпомітніших на полі. Тоді у 'Динамо' ще не склався остаточно той стрімкий, легкий напад, який стане головною зброєю у чемпіонський сезон-1961. Ще не було в основному складі, наприклад, Олега Базилевича та Валентина Трояновського. Але Лобановський уже вважався зіркою, на нього вже ходили, від нього чекали чогось нестандартного. І, як правило, він не обманював очікувань.

Але забити на стадіоні 'Шахтар' йому за 'Динамо' так ніколи і не вдалося. Та й виграти з Лобановським у складі кияни тут не змогли жодного разу. Більше того - і пізніше, пішовши до 'Чорноморця', він не зможе 'розмочити' донецькі ворота. Так що, звичайно, багато бачила місцева публіка у його виконанні, а ось голів - ні.