Сьогодні збірна України зустрічається з англійцями - лідерами нашої відбіркової групи, командою, яка цього року не втратила жодного очка і вже практично забезпечила собі вихід до фінальної частини Євро-2024. У чому секрет цього колективу, який здається невразливим? Terrikon.com аналізує...

Для початку згадаємо, що кінцівка минулого року вийшла для Англії зовсім не оптимістичною. Хлопці Гарета Саутгейта зганьбилися в Лізі націй - посіли останнє місце в групі і вилетiли з Ліги А (маючи навіть ганебну поразку на своєму полі від угорців 0:4). Щоправда, на чемпіонаті свiту виступили гідніше, впевнено вийшли з групи з двома великими перемогами над Іраном та Уельсом, в 1/8 фіналу розгромили Сенегал 3:0, але далі чвертьфіналу просунутися все одно не змогли – навряд чи можна вважати це позитивним результатом.

Коротше кажучи, захиталося крісло під Гаретом Саутгейтом. Але в підсумку керівники національного футболу вирішили не гарячкувати, залишили тренера ще на один відбірковий цикл - і, швидше за все, мали рацію. Результат він дає, гра є, команда посвіжішала. Тобто все виглядає оптимістично. Давайте подивимося на деталі цього позитиву уважніше.

На старті відбіркового турніру 'леви' перемогли на виїзді Італію 2:1. Це був ключовий поєдинок із головним конкурентом, після якого англійці могли розслабитися до осені. Зважаючи на особливу відповідальність матчу, Саутгейт експериментувати не став, виставив перевірених бійців - і вони не підвели, зробивши вже в першому таймі рахунок 2:0. Щоправда, 'скуадра адзурра' спробувала чинити опір і відіграла один гол - але не більше. Догравала Англія вдесятьох після вилучення Люка Шоу - але нічого серйозного біля своїх воріт створити не дозволила.

Післяматчевий коментар Саутгейта: 'Ми провели визначний перший тайм, але після перерви було дуже складно. Показали два різні тайми. Спочатку чудово контролювали гру та не дозволяли супернику ефективно використати пресинг, могли забити третій м'яч. На початку другого тайму прийняли кілька невірних рішень, що змінило ігровий малюнок'.

Далі була, на жаль, зустріч з Україною, в якій Англія знову перемогла, цього разу - 2:0. Тут Саутгейт вже дозволив собі деякі експерiменти зі складом. Наприклад, на місце лівого вінгера випустив Джеймса Меддісона (дуже рідкісного у себе гостя - лише другий матч за збірну), а на захист на той же фланг поставив Бена Чіллуелла (якого не задіяв з листопада 2021 року). 'Англія не помітила Україну' - такий заголовок був у нашого звіту з цього матчу, і справді, рахунок міг (і, якщо чесно, мав) стати більшим.

Післяматчевий коментар Саутгейта: 'Проти Італії ми дуже добре грали з м'ячем у першому таймі, але після перерви часто-густо втрачали його на рівному місці. Ми діяли прямолінійно. Але сьогодні все було збалансовано. Ми тиснули, і, гадаю, наші півзахисники впоралися з цим компонентом'.

Потім була перерва до літа - і виїзд на Мальту, де Англія не знала жодних проблем, вигравши 4:0. Головним сюрпризом у стартовому складі став 23-річний Марк Гехі із 'Крістал Пеласа' у центрі оборони. Ну, і ще Трент Александер-Арнольд у функції півзахисника (на правому фланзі оборони Саутгейт завзято і, загалом, небезпідставно віддає перевагу Кірану Тріпп'єру, блискучому в Ньюкаслі).

Для того, щоб точніше уявити суть цього матчу, достатньо сказати, що Мальта не тільки не зуміла завдати жодного удару по воротах суперника, але навіть жодного разу не торкнулася м'яча в англійському штрафному майданчику.

А далі вийшло ще красивіше. У себе на полі Англія рознесла Північну Македонію на тріски - 7:0. Атакуюча лінія цього разу була оптимальна: Маркус Рещфорд - Гаррі Кейн - Букайо Сака (зліва направо). У центрі півзахисту знову з'явився Александер-Арнольд у парі із Джорданом Хендерсоном. Захист теж вийшов ідеальний: Магуайр та Стоунз у центрі, Шоу та Тріпп'єр по флангах. Хет-трик організував Сака, дублем відзначився Кейн. У результаті, Північна Македонія зазнала найганебнішої поразки за всю свою історію.

Що ми бачимо в 'сухому залишку'? Гарет Сайутгейт справді має під рукою чудову, усталену команду, набиту виконавцями світового класу, як різдвяний пудинг - родзинками. Він - із тих щасливих тренерів, хто має на кожне місце мінімум по два рівноцінні кандидати. Перший тайм з Італією показав, що Англія-2023 може грати на позамежному рівні. Воротар Джордан Пікфорд за весь цей час пропустив лише один гол - при тому, що на адресу центру оборони постійно сиплються закиди у тихохідності та тугодумстві.

І перший матч України з Англією теж начебто не вселяє оптимізму - нас там розкотили, як то кажуть, однією лівою. Але тут треба мати на увазі два моменти. Перший - у тому матчі командою керувала людина, яка раніше з нею не працювала і розуміла, що в неї це - тимчасово. Зараз інша історія, Україна має постійного тренера, який доказав свій високий клас і мав час працювати з командою.

І друге. Україна йде на другому місці у групі з двома перемогами – нехай і здобутими великим потом. Перед нею зовсім інша перспектива, ніж була навесні, напередодні першого поєдинку з англійцями. Це має створити зовсім іншу мотивацію.