Шахтар розпочав європейську весну не з перемоги - але з удачі. 'Гірники' на умовно своєму полі показали і майстерність, і характер, і фарт - загалом, не розчарували, хоча результату хотілося б приємнішого. По 'гарячих' слідах' поєдинку в Гамбурзі Terrikon.com розбирає головне з того, що сталося.

Це не 'весняний футбол'

Майже всі прогнозисти, які виступили напередодні матчу, побоювалися синдрому 'весняного футболу', такого властивого українським клубам - коли, виходячи із зимової відпустки, вони не встигають набрати ігрових кондицій, на відміну від суперників із європейських чемпіонатів, яким забезпечений тонус змагань. Жодних ознак цієї хвороби ми в матчі з Марселем не спостерігали. Шахтар діяв так, ніби й у нас першість УПЛ – у повному розпалі.

З 'фізикою' У 'гірників' - повний порядок. У русі, в енергетиці, в готовності тримати удар, команда ні в чому не поступалася супернику. Ну, практично ні в чому. Все ж таки були епізоди, коли Марсель підтискав, і тоді відчувалася їхня ґрунтовніша підготовка. Але провалів Шахтар не допустив. І до останніх хвилин перебував у бойовому стані. І виявився здатний на удар у відповідь - в той момент, коли, здавалося, сил на це вже не мало залишитися.

Характер є - і який характер!

Але одного функціонала було мало, щоб відігратися у такій ситуації. Був потрібен характер. І його команда виявила повною мірою. Ні секунди не сумніваючись, що цей суперник їм по зубах, гірники йшли вперед, бо програвати не збиралися. З усього було видно, що такий результат для них є неприйнятним. Ось цей рух уперед, це прагнення будь-що схилити удачу на свій бік і було зрештою винагороджено.

Так, не обійшлося без якоїсь частки везіння. І не тільки наприкінці, а й у кількох моментах раніше, коли нас 'прощали'. Зрештою, по xG французи виявилися кращими - 1.45 на 0.72. Тобто за цією метрикою Шахтар і на один гол не награв. Але, як кажуть, xG передбачає, а гра вирiшує. Шахтар реалізував майже все, що створив (крім, хіба що, моменту Егінальдо у першому таймі). Успіх, звичайно, в цьому проглядається. Але чи треба нагадувати, кого любить удача?

Три герої матчу

SofaScore, виставляючи оцінки, у Шахтаря вважав найкращими Миколу Матвієнка (7.5), Олександра Зубкова (7.4) та Егінальдо (7.1). Із цим можна цілком погодитися. Особливо варто відзначити вінгерів - фланги у Шахтаря часом були просто чудові. Егінальдо, який проводив перший єврокубковий матч, виглядав упевненим, вмотивованим, зібраним. Гол, який підбив підсумок поєдинку, став взірцем взаємодії вінгерів: Зубков чудово вирізав зі свого флангу до штрафного майданчика, Егінальдо вчасно відгукнувся і точно вдарив головою.

Матвієнко заслужив своє не лише за свiй забитий гол - там швидше треба дякувати захисникам Марселя, які влаштували метушні біля своїх воріт. Насамперед Микола продемонстрував те, що було потрібно в цій ситуації – повний спокій. У принципі, і вся команда загалом не нервувала, але Матвієнко демонстрував просто зразкове самовладання, особливо цінне в поєдинках такого роду, з емоційними гойдалками.

Контроль також є

Спостерігаючи за матчем, могло здатися, що французи більше контролювали м'яч. Вивчаючи статистику, розумієш, що це, м'яко кажучи, не так. У принципі, тут виходить рівність, навіть із невеликою перевагою Шахтаря за володінням: 53 на 47 відсотків. Передач теж більше зробила наша команда: 365 на 317 (за порівнянною точністю). Тобто Шахтар дав Марино Пушичу того, чого той прагнув, говорячи про завдання на гру: ініціативу. Команда не чекала помилок суперника, а намагалася будувати.

Найбільше передач зробили, як це часто буває, центральні захисники Матвієнко та Бондар. Але зовсім небагато їм поступилися креативні півзахисники Артем Бондаренко та Георгій Судаков. Для обох цей матч не став таким успішним, особливо для Судакова. Але контроль гри вони, разом із центральними захисниками та опорником Тарасом Степаненком, насамперед і забезпечували. Здебільшого – якісно. Щоправда, зустрічаючи у своїх зонах жорстку протидію (а воно саме там насамперед і спостерігалося), часто губилися.

І є контури команди Пушича

Упродовж останніх тижнів Марино Пушич багато говорив про те, яку команду прагне створити. З усіх цих слів головне, що запам'яталося – прагнення тренера до гнучкості. Він повторює це як мантру. І здається, починає добиватися свого. Шахтар стає більш гнучким, тобто здатним змінювати ігрову модель і спосіб дії по ходу справи, залежно від обставин. Епізодично це проглядалося і в Гамбурзі. Очевидно, це і стане головною рисою Шахтаря Пушича.

Гнучкість - ознака високого командного інтелекту, і 'поставити' його непросто. Але, здається, тренер легких шляхів не шукає. Пушич явно замахнувся на створення сучасної команди з розвиненою самоорганізацією. І дуже цікаво подивитися, що в нього вийде.