10 кроків до України: як грала Боснія та Герцеговина у 2023 році

Збірна Боснії та Герцеговини отримала право на участь у плей-офф відбору Євро-2024 не за добрі результати у відбірковій групі, а за перемогу у групі Ліги націй. У відбірковій групі майже все було погано. Terrikon.com пропонує подивитися, як все відбувалося, як наш суперник виступав у 2023 році...

Минулого року боснійці провели 10 матчів відбору. Товариських ігор не було, тому зосередимося на кваліфікаційній групі і лише на ній.

Почали вони якраз чудово, розгромивши Ісландію 3:0 на своєму домашньому стадіоні 'Біліно Поле' у Зениці (там належить грати й Україні). Двічі відзначився півзахисник Раде Круніч – одна з головних зірок команди (тоді він ще грав за Мілан). Ще гол додав молодий захисник Амар Дедіч із Зальцбурга. Перемога здавалася вкрай важливою у турнірному плані - у групі, де беззаперечним фаворитом вважалася Португалія (як і вийшло), за друге місце мали битися приблизно рівні під силу Словаччина, Ісландія та Боснія.

Але виїзд до Словаччини не вийшов. І там якраз вилізли вади, які зрештою і поховали Боснію. По-перше - нервова та хаотична оборона. Коли словак Роберт Мак забивав перший гол, поруч із ним знаходилося п'ять (!) боснійських захисників - але ніхто не те, що не завадив, а навіть усі разом ще й закрили видимість воротареві Ібрагіму Шехічу. Друга біда – слабка витривалість. Наприкінці матчу Боснія повністю здулася, і словаки мали забивати ще як мінімум двічі. У підсумку – 2:0.

На втому скаржився тодішній тренер Фарук Хаджібегіч і після матчу з Португалією (0:3). 'Всі заміни, які ми мали, були зроблені через втому гравців, а Португалія забивала в ключові моменти. Дуже хотіли перемогти, але втома завадила нам', - сказав Хаджібегіч.

Але якщо поразка від Португалії була, так би мовити, запланованою, то далі сталася просто національна катастрофа. На тому самому стадіоні 'Біліно Поле', який довгі роки вважався для Боснії та Герцеговини безпрограшним, господарі були биті Люксембургом 0:2. Причина все та ж - жахливі провали в захисті. Цього разу дивував 22-річний Адріан Баришич. Спочатку він у своєму штрафному майданчику просто подарував м'яч Борхесу Санчесу, а потім у центрі поля навіщось віддав пас назад - і Даніель Сінані, який перехопив передачу невідомо кому, метрів з 30 перекинув воротаря, який вискочив на виручку.

Тут уже запахло смаженим – у сенсі турнірних перспектив. Слава Богу, хоч у Ліхтенштейна змогли виграти, хоч і не без зусиль - 2:1 (такий рахунок встановився на 21-й хвилині, після чого боснійці на очах своєї публіки безуспішно намагалися хоч щось зробити із захистом команди країни-карлика). До речі, на цей матч команду виводив уже 57-річний Мехо Кодро – Хаджибегіча з тріском звільнили після поразки від Люксембургу. У ті дні говорили, що цю роботу може прийняти Андрій Шевченко, але до цього не дійшло.

Ну, а потім був поєдинок, який остаточно підвів межу під надіями Боснії на друге місце у групі. У себе вдома Ісландія виграла 1:0, незважаючи на один гол, скасований VAR. В принципі, боротьба була рівна, забити господарі зуміли лише у компенсований час, але яка різниця? Ця поразка відкинула балканських драконів на принизливе п'яте місце в групі. Нижче був лише Ліхтенштейн, у якого Боснія виграла ще раз, на виїзді – 2:0. Але в трьох поєдинках, що залишилися, остаточно розвалилася.

Причому у цих трьох матчах було пропущено 11 (!) голів. П'ять із них належало Поргугалії - у себе на полі Кріштіану Роналду з товаришами оформив рахунок 5:0. Це позбавило боснійців навіть математичних шансів друге місце. Але залишалася репутація, за неї треба було поборотися хоч би з Люксембургом. Взяти реванш, вказати супернику, хто в хаті господар... А зрештою - що? У підсумку – 1:4. І знову все почалося з неподобства у штрафному майданчику боснійців – коли забивався перший гол, там юридично знаходилося три захисники, а фактично ніхто з них не завадив Матіасу Олесену розігнатися, вийти на м'яч і точно вдарити головою.

За цим кошмаром спостерігав уже новий головний тренер Саво Мілошевич. Втім, він прийняв команду ще раніше – у вересні. І впоратися із емоційним станом гравців не зміг. Коли стало ясно, що боротися нема за що, боснійці, таке враження, просто плюнули на цей турнір, вирішивши догравати, як Бог на душу покладе.

Остання точка була поставлена ​​там же, на стадіоні 'Біліно Поле', де господарі зазнали третьої поразки протягом календарного року - такого з ними ще не траплялося. Словаки виграли 2:1, причому спочатку поступалися завдяки автоголу Патріка Грошовські, але зрештою зуміли взяти своє.

Так закінчився цей кошмарний рік, протягом якого Боснія вигравала лише у Ліхтенштейна – ну, та ще в Ісландії на самому старті. Рік, що показав усю слабкість цієї команди, якої не вистачає організації, витримки, витривалості та характеру. Рік, протягом якого вона отримала нового тренера – і вже з ним зазнавала нечуваних принижень. Саво Мілошевич відпустив команду на зиму у розібраному стані. Як він зможе її знову зібрати - питання...