Юрген Клінсманн, який розуміється на великих турнірах, днями зауважив, що вихід до півфіналу Євро вже можна вважати успіхом, тому що півфіналістів запам'ятовують усі (на відміну від чвертьфіналістів). Взявши на замітку цей вислів, Terrikon.com провів облік усіх учасників цієї стадії, починаючи з першого Євро-1960, і утворив відповідний рейтинг…

Ми вирішили просто. За кожен виграний Євро країна отримувала 3 бали, за вихід у фінал – 2, півфіналістам, що програли, давали по одному. Ось що, зрештою, вийшло…

Німеччина – 18 балів

Перше місце німців було передбачуваним – довгий час вони не вилазили з півфіналів та фіналів, у результаті загальна кількість виходів виходить шикарна – 9 (3 перші місця, 3 другі, 3 треті – повна гармонія). Врахуємо, що всього чемпіонатів Європи поки що відбулося 16, тобто Німеччина (або ФРН) досягала півфіналу у більш ніж половині випадків.

Іспанія – 12

У іспанців, як і у німців – 3 титули, але в іншому все менше: ще один вихід у фінал і один – у півфінал. Примітно інше: ця збірна – єдина в історії Євро, яка зуміла виграти золото двічі поспіль (2008 та 2012). Здавалося б, зробити таке не так вже й складно – але якось ніхто інший поки не зумів.

Італія – 12

У 'скуадри адзурри' – стільки ж балів, але набралися вони інакше: два титули (розділені неймовірним інтервалом у 52 роки – 1968 та 2020), два другі місця та два треті. Цікаво, що Італія майже завжди вистрілює на Євро після того, як провалюється чемпіонатами Європи. Дивовижна команда із неповторним темпераментом.

Франція – 10

Далі йде ще один дворазовий чемпіон, у якого, однак, інших заслуг менше (ще один вихід у фінал і два – у півфінал). Французи дуже довго розгойдувалися. До 1984 року у них у нашому заліку – лише один бал за найперший, домашній Євро. Потім прийшло покоління Платіні і зробило Францію великою знову. Бути б ним і триразовими чемпіонами, якби у 2016 у себе вдома вони незбагненним чином не впустили титул прямо вже з рук.

СРСР – 10

На п'ятому місці – сюрприз! – ми бачимо збірну СРСР з одним титулом, трьома другими місцями та одним виходом до півфіналу. Як не дивно, але на ранній стадії існування турніру радянська команда виступала в ньому найкраще. У кожному з перших чотирьох розіграшів діставалася півфіналу! Потім за справу взялися німці, і СРСР пішов у глибоку тінь, ще раз добравшись до фіналу – 1988-го це зробила незабутня команда Валерія Лобановського.

Чехословаччина та Португалія – по 8

Спочатку як ЧССР, потім як Чехія, ця команда іноді нагадує про себе, майже завжди – сенсаційним чином. Такими були обидва її фінали. У 1976 вона незбагненним чином здолала німців, які тоді здавалися взагалі непереможними. У 1996 мало не повторила той самий фокус. Обидва рази у фіналі на неї побачити практично ніхто не очікував.

Точно такі ж показники у Португалії, тільки набирати свої бали вона почала пізніше – у 1984, коли чехи вже мали неабиякий запас. Левову частку піренейці назбирали в епоху Кріштіану Роналду – весь набір заслуг, і золото, і срібло, і бронзу.

Нідерланди – 7

'Помаранчеві' здобули свій єдиний титул в історії на Євро-1988, а в решті трьох випадків, коли добиралися до півфіналів, там і спотикалися. Особливо дивним був випадок у 1976 році, коли в повному порядку був і Кройф, і вся його бригада, і в півфіналі з чехами вони вважалися фаворитами просто абсолютними. Але примудрилися програти, недооцінивши суперника, що навіть із такими профі, як Кройф, іноді трапляється.

Данія – 6

Звичайно, тут згадується сенсаційна перемога 1992 року, яка принесла данцям половину балів у нашому рейтингу. Але не тільки. Ще тричі ця нація діставалася півфіналу, причому вперше – далекого 1964, коли її ніхто й у гріш не ставив. Це була перша гучна сенсація в історії Євро, яких потім станеться ще багато.

Югославія - 5

Дуже сильна була команда на зорі існування Євро, але чемпіоном так і не стала, хоча двічі підбиралася впритул до титулу, і обидва рази поступалася з великим небажанням (1960 СРСР – у додатковий час, 1968 Італії – у переграванні). А ось у себе вдома 1976 року подолати півфінал не змогла – збірна ФРН того часу мало кому була під силу.

Англія – 4

Родоначальники футболу вболівальників не балують: за весь час участі в Євро – лише один фінал та два півфінали. Фінал ми пам'ятаємо дуже добре – це було Євро-2020 і там все дійшло до серії пенальті, в якому Англія традиційно продула. До речі, 1996-го вона зупинилася у півфіналі теж через пенальті. Знаєте, хто тоді допустив у неї фатальний промах? Хтось Гарет Саутгейт.

Греція – 3

Тут багато говорити нема про що. Єдині бали ця дивовижна збірна здобуває у нас за свою неймовірну перемогу в Євро-2004. Ні до, ні після греки навіть до чвертьфіналу не підступали.

Бельгія – 3

Як не дивно, але всі свої бали Бельгія заробила задовго до появи золотого покоління, що нині сходить: півфінал – у 1972, фінал – у 1980. А ось компанія де Брюйне, Азара, Лукаку та інших добути так нічого і не змогла. Так химерно тасується колода історії.

Угорщина – 2

Угорщина сучасному вболівальнику відома як середнячок, а ось у 60-х це була дуже серйозна футбольна нація з величезними традиціями, двічі віце-чемпіон свiту і таке інше. Тому ніхто не здивувався, побачивши їх півфіналістами двох ранніх Євро – 1964 та 1972. Куди все потім поділося – розуму незбагненно.

Швеція, Туреччина, Росія, Уельс – по 1

Ну, і завершують рейтинг ті, хто потрапляли до півфіналу одного разу і потім довго плекали ці успіхи як найбільші свої здобутки. Ну що ж, як то кажуть – кожному своє…