Техніка плавного сповзання: як Ліга конференцій перетворюється на популярний турнір
У єврокубковому житті намітилася одна цікава тенденція. Кубок конференцій, третій за значимістю, несподівано перетворився на об'єкт прагнень для команд, у яких об'єктивно немає шансів досягти успіху в Лізі чемпіонів і навіть у Лізі Європи. На наших очах виникає технологія повільного сповзання з вищих турнірів так, щоб в підсумку опинитися в груповому турнірі Ліги конференцій. Terrikon.com вивчає цей чудовий тренд...
За прикладами далеко ходити не треба. Його нам дає рідне київське Динамо. Спочатку воно поступилося Пафосу в передостанньому раунді кваліфікації Ліги чемпіонів, потім - Маккабі в останньому раунді кваліфікації Ліги Європи, що автоматично дало місце в групі Ліги конференцій. Приклад яскравий, хоча не зовсім по нашій темі - тому що Динамо навряд чи зробило цю подорож свідомо (зате тепер може набрати очок для України в таблиці коефіцієнтів УЄФА - а ось в жаданій групі Ліги чемпіонів навряд чи б вдалося сильно розгулятися. Тож парадоксальним чином, для національного футболу в цьому можна побачити й цілком матеріальний плюс).
Схожа спроба Дніпра-1 свого часу зірвалася через прикру неузгодженість. У сезоні 2023/24 він як віце-чемпіон України спочатку програв у ЛЧ Панатінаїкосу, потім у ЛЄ - празькій Славії в ЛЄ, після чого в ЛК - словацькому Спартаку. Так що "сповзання" як такого не вийшло. Ну, це й зрозуміло. Якщо програвати все підряд, то ця технологія не працює. Потрібно виграти хоча б один раунд.
У нинішній єврокубковій кампанії є блискучі приклади того, як вона працює, ця техніка "плавного сповзання". Візьмемо, наприклад, гібралтарський Лінкольн Ред Імпс. Їм вдалося в першій кваліфікації ЛЧ впоратися з фарерським Вікінгуром. Подвигом це ніяк не назвеш, але так було виконано першу умову - пройдено перший етап відбору. У наступній стадії можна було вже особливо і не впиратися, що вони і зробили, успішно "злившись" Црвені Звезді. Далі гібралтарці опинилися в Лізі Європи, де суперники слабші - i в третьому кваліфікаційному раунді героїчно перемогли вірменський Ноа. Таким чином, завдання було виконано, можна було і не впиратися - навіть у разі подальшої поразки в останньому раунді відбору ЛЄ Ред Імпс вже потрапляли в групу ЛК. Вони й не пручалися - Брага розібрала їх на шматочки із загальним рахунком 9:1. У підсумку, Гібралтар - у груповому турнірі ЛК! Потрібен був лише один по-справжньому успішний раунд.
Трохи інший формат "плавного сповзання" продемонстрував мальтійський Хармун Спартанс. У першому колі кваліфікації ЛЧ — перемога над Жальгірісом, у другому — поразка від київського Динамо. Далі в ЛЄ — відразу поразка від Маккабі. Тепер для потрапляння в групу ЛК потрібно було вже в цьому турнірі виграти на останній стадії кваліфікації у латвійського РФШ. Що й було зроблено. У підсумку, Мальта - в груповому турнірі ЛК!
Одним з цих двох способів за чотири раунди відбору з кваліфікації ЛЧ до групи ЛК сповзли такі команди, як фінський КуПС, вірменський Ноа, косовська Дріта, македонська Шкендія, ісландський Брейдаблік, боснійський Зріньскі, ірландський Шелбурн. У кожного з них по дорозі траплялися неприємності, часом - досить болючі, але кожен прийшов до підсумку, який, безсумнівно, кожного влаштував. І відкриває деякі перспективи - як мінімум, можуть набрати очки в матчах один з одним.
І ось цей принцип "сполучених посудин" між єврокубками, свого часу щасливо придуманий УЄФА, привносить в життя аутсайдерів приємну різноманітність і певний сенс. Одна справа - вилітати, як раніше, в минулих десятиліттях, після першої ж поразки (причому зазвичай - принизливої), і інша справа - відроджуватися з попелу знову і знову, отримуючи в кінці кінців небачене раніше щастя - повнокровну європейську осінь з десятком матчів. Заради цього варто жити, страждати та битися. Зрештою, і призові групи Ліги конференцій приносять деякі, кілька мільйонів євро. Для Шахтаря це не гроші, а для тих же Ред Імпс - цілий статок, що перевищує сукупну трансферну вартість їх гравців у кілька разів.
І потім, кожен такий прорив залишає незгладимий слід в історії національного футболу країн, не розпещених перемогами. Ви уявляєте, скільки років ще в Гібралтарі або на Мальті будуть згадувати сезон 2025/26, коли їхні хлопці змогли здійснити такий політ у стратосферу! А як на Фарерах згадують сезон 2023/24 - пам'ятаєте, тоді Клаксвік теж сповз таким чином у груповий турнір, а там навіть примудрився взяти 4 очки. Будьте впевнені - на північних островах цього ніколи не забудуть.
Але, повторимо ще раз, для того, щоб ця технологія спрацювала, потрібно, по-перше, обов'язково пройти перший раунд кваліфікації Ліги чемпіонів, по-друге - виграти ще один раунд у подальших муках (при цьому два з трьох раундів можна програти). Така формула скромного успіху аутсайдерів у нинішній єврокубковій системі.
Система настільки демократична, що хочеться розвинути її ще трохи. Придумати якийсь четвертий турнір, в який потраплятимуть, наприклад, навіть клуби, що програли в першому колі кваліфікації всіх єврокубків - і нехай там борються з якимись середняками європейських чемпіонатів. Або з тими, хто програв у фіналах національних кубків. Зрештою, будь-який невдаха має право на своє маленьке щастя. І на свій маленький шанс.
