Вперше вони зіткнулися в 1946 році - 22 серпня на стадіоні Шахтар в рамках другого за силою дивізіону (тоді - Група II), куди донецьку команду опустили після війни за фантазією футбольних чиновників. Гостям було боляче - їх розгромили 3:0, і всі три голи вони отримали від напівзабутого футболіста нашої команди Михайла Дінера, ім'я якого в деяких джерелах фігурує як Ханон. Бакинці на той момент мали досить скромне минуле, у вищій лізі жодного разу не були помічені, тож рахунок можна вважати закономірним.

Вперше в елітному дивізіоні команди зустрілися в сезоні 1949 року. У тому сезоні обидві з захватом виконували роль аутсайдерів - в результаті Шахтар взагалі фінішував останнім, а Нефтчі - на 4-му місці знизу. Міжсобойчики вони видали відповідні: метушня, штовханина і нуль голів. Тобто абсолютний нуль: обидва матчі закінчилися з рахунком 0:0. У наступному сезоні обмінялися перемогами (1:0 в Баку, 4:2 в Донецьку/Сталіно). Ну, а в 50-ті для бакинців настали похмурі часи, вони повернулися до другої ліги, і там з ними Шахтар перетнувся лише один раз - в 1954, коли і сам покинув "вишку". Тоді "гірники" без проблем розібралися з "нафтовиками" 3:0.

Справжні, регулярні відносини почалися тільки з 1960 року, коли Вищу лігу роздули, включивши в неї представників усіх республік. З усіх цих новачків Нефтчі в підсумку виявився найцікавишим, в 1966 навіть посів третє місце, мав у своєму складі таких зірок, як Анатолій Банішевський, Едуард Маркаров, Казбек Туаєв. З Шахтарем грав з перемінним успіхом, а найяскравіший матч, мабуть, "гірники" провели в Баку 21 вересня 1967 року. Бакинці в статусі чинного призера були як і раніше прекрасні (в результаті, посіли 5-е місце). Але і Шахтар, посилений Валерієм Лобановським і Олегом Базилевичем, провів дуже якісний сезон (6-те місце з 42 очками - стільки ж, скільки й у "нафтовиків", а відставання від "бронзи" - всього 3 очки). У Баку фаворитами за замовчуванням вважалися господарі, вони й повели після голу Туаєва, але другий тайм донеччани провели просто феноменально, забили тричі (один з голів - на рахунку Лобановського). Довго цей матч ще з невдоволенням згадували в азербайджанській столиці...

У 70-х роках, втім, бакинська магія вивітрилася, а в 1972 році Нефтчі провалився в Першу лігу, де провів чотири змістовні сезони, але з Шахтарем не зустрічався. У 1977 повернувся, але зірок з неба не хапав, жодного разу навіть не піднявшись до десятки, а частіше балансуючи на межі вильоту. Так тривало і в 80-ті - аж до 1987 року, коли Нефтчі несподівано злетів на 9-те місце. Здавалося б - початок нового життя. Яке там! Уже в наступному сезоні - передостаннє місце і пониження в класі, на цей раз вже - остаточне, аж до розвалу Союзу.

Найбільш значущим за весь цей час між Шахтарем і Нефтчі було те, що сталося в 1978 році. А сталося тоді гостре кубкове єдиноборство. Взагалі, треба сказати, що в рамках Кубка СРСР за всю історію ці клуби зустрічалися всього тричі. І два з цих матчів відбулися в 1978 році на стадії чвертьфіналу. Здавалося, що Шахтар, який претендував на медалі, просто змете зі свого шляху Нефтчі, який претендував тоді на останні місця. Так, напевно, думали й самі "гірники" - і в домашньому матчі розслабилися. Першими пропустили, відігралися після голу Віталія Старухіна, знову розслабилися... Коротше, так нічого більше і не зуміли. У підсумку - домашні 1:1 і велике питання перед матчем-відповіддю. У себе вдома кавказці в поєднанні з незмінно гарячою публікою завжди були здатні на подвиг - грати там ніколи не було приємно. Але тут вже далася взнаки різниця в класі. Швидко забив Володимир П'яних, хід гри гості майже абсолютно контролювали, а на останній хвилині Юрій Резнік поставив крапку - 2:0.

Ну, і ще треба згадати про розгром, який Шахтар влаштував бакинцям 15 липня 1981 року. 5:0 (з дублями Віктора Грачова і Миколи Федоренка та голом дебютанта Сергія Кравченка) - це була і залишилася найбільша перемога за всю історію взаємин команд. Причому 4 голи забивалися в першому таймі й залітали буквально один за одним - оновлений після відходу багатьох ветеранів Шахтар демонстрував таку легкість і силу, що, здавалося, знову буде боротися за медалі. На жаль, нічого такого не сталося. За медалі чемпіонату СРСР Шахтар більше ніколи не боровся.

Підіб'ємо баланс. Шахтар зіграв з Нефтчі 60 матчів: 22 перемоги, 20 нічиїх, 18 поразок, різниця голів - 77:65. Суперник був своєрідний: найменш технічна з усіх кавказьких команд, вона мала південний темперамент, могла несподівано запалитися, а іноді так само раптово і згасала. З бакинцями в більшості випадків було непросто, без бою вони рідко поступалися, але, як правило, Шахтар все-таки демонстрував більш класний футбол. Ну, загалом, приблизно те саме ми побачили і в недавніх матчах збірної України проти Азербайджану...