Три долі: про українських легіонерів на переломі кар'єри

Після закриття зимового трансферного вікна дехто з українських легіонерів, які грають у солідних зарубіжних клубах, опинився на переломному етапі. Terrikon.com розглядає перспективи трьох з них.
Двоє змінили клуби з надією на перезапуск кар'єри, один завис на колишньому місці, але навряд чи у нього там щось вийде - і все одно доведеться щось радикально змінювати в найближчому майбутньому...
Олександр Зінченко: довга перспектива
Один з найхаризматичніших гравців свого покоління, який завдяки серйозному ставленню до справи зумів витиснути з себе більше, ніж здавалося можливим, до 30 років опинився в складній ситуації. В Арсеналі він перестав відповідати високим вимогам Мікеля Артети, хоча саме цей тренер свого часу був ініціатором його переходу з Манчестер Сіті. І спочатку у них начебто все йшло добре. Але тільки до пори до часу: Артета створював велику команду, вона поліпшувалася з кожним роком, і врешті-решт Зінченко перестав дотягувати до її рівня.
Його віддали в оренду Ноттінгем Форест, і була надія, що Зінченко зможе пережити там своє друге народження. Але не вийшло - завадила травма та інші обставини, серед яких, як здається, - психологічна невідповідність з головним тренером Шоном Дайчем. Так чи інакше, але в результаті багатоступеневої січневої трансферної операції - досить болісної, до речі - український футболіст опинився в Аяксі.
Чемпіонат Нідерландів за престижністю - звичайно, далеко не АПЛ, але Аякс - все-таки дуже солідний бренд, нехай зараз і не в найкращому вигляді. Рівень вимог тут нижчий, і можливо, для нинішнього Зінченка це саме те, що потрібно. На відміну від Ноттінгема, Аякс практикує наступальний, комбінаційний футбол - саме такий, який дозволяє приховати слабкості Зінченка в оборонних діях. На лівому фланзі оборони у амстердамців - якраз кадровий дефіцит, що дозволяє новачкові відразу сподіватися на достатню кількість ігрового часу. В Аяксі Зінченко начебто став до душі - тренер Фредді Грім вже хвалить його за спокійну роботу з м'ячем і позитивний вплив на партнерів. Правда, Грім - тимчасовий тренер і невідомо, скільки протримається на чолі Аякса. Але стартові умови у Зінченка все-таки хороші, шанси на кілька успішних років в Амстердамі він отримав.
Роман Яремчук: коротка перспектива
З Яремчуком вийшло взагалі несподівано. 30-річний форвард цього сезону зовсім загубився в Олімпіакосі. Як і у Зінченка, частково це можна пояснити травмами, а частково - тим, що іспанський тренер "червоно-білих" Хосе Луїс Менділібар робить ставку на гравців іншого плану - більш спритних і технічних. Навіть у здорового Яремчука тут було б мало шансів. З травмами - тим більше.
Але особливих варіантів на вихід не передбачалося. Здавалося, він застрягне в Греції, перебиваючись крихтами ігрового часу - контракт з Олімпіакосом у нього аж до літа 2028 року. І тут раптом з'явився Ліон, головний тренер якого, добре нам знайомий Паулу Фонсека, несподівано загорівся ідеєю отримати Яремчука. Де він встиг оцінити українського форварда - загадка. В УПЛ вони перетнулися всього на сезон, португальський тренер цього футболіста бачив мало, та й той не показував нічого видатного. Напевно, якось спрацювало загальне знання українського футболу, яке у Фонсеки досить глибоке.
Обидва задоволені, що працюватимуть разом. Але що з цього може вийти? При всіх висловлених похвальбах, Фонсека навряд чи зробить Яремчука основним гравцем - тим більше в ситуації, коли взятий у Реала в оренду Ендрік відразу заграв, як бог. Але оскільки Ліону в другій половині сезону доведеться боротися на декількох фронтах, українець може виявитися корисним як надійний запасний. І як таран, якого можна буде застосовувати, коли гра в атаці не вимагає великої фантазії, а потрібно просто зламувати щільні оборонні лінії суперника. Яремчука взяли в оренду на півроку з можливістю викупу. Він повинен розуміти, яка перед ним перспектива: максимально використовувати кожну надану йому хвилину, щоб бути викупленим влітку і залишитися в Ліоні, нехай і в якості запасного - або повернутися в Олімпіакос, щоб... Щоб що? Та в тому-то й справа, що нічого.
Артем Довбик: туманна перспектива
Третій українець, який опинився на роздоріжжі, - Артем Довбик. Якби він не отримав у січні травму, то, напевно, вже був би проданий Ромою (або відданий в оренду). Але сталося, як сталося, і римлянам доведеться терпіти його у себе як мінімум до літа. При цьому, гравців атакуючого плану вони в лютому нахапалися достатньо, що чітко говорить: на українця вони не розраховують. Та в принципі, це і так було зрозуміло.
Швидше за все, якби не травма, Артем опинився б у Фенербахче. Всезнаючий інсайдер Фабріціо Романо говорив про варіант з Наполі, але там все виглядало якось тухло. А ось турки дуже хотіли бачити в своїх рядах колишнього кращого бомбардира Ла Ліги. Інший інсайдер, турецький - Серджан Хамзаоглу - стверджував, що в січні все було готово для переговорів з Ромою. Фенербахче налаштовувався на досить велику суму, яку довелося б заплатити за такий трансфер (враховуючи, що "вовкам" Довбик дістався за 35 мільйонів євро).
Але все зірвалося, і тепер можна тільки гадати, чи повернуться стамбульці до цього варіанту влітку. З одного боку, такий потужний, наполегливий форвард підходить їм за стилем. З іншого - ще питання, як він буде виглядати після травми. Для самого Довбика Фенербахче з божевільним фанатським середовищем, яке вимагає всього і відразу, теж стане непростим випробуванням. Та й повернутися звідти в якийсь із топ-5 чемпіонатів буде не так вже й просто. Але щось робити влітку йому доведеться: в Ромі для нього виник тупик, з якого навряд чи можливий вихід, поки біля керма залишається Джан П'єро Гасперіні. А його звільняти ніхто поки не збирається...
