Два м'ячі у фіналі та 15-метровий пенальті: Як починалася історія чемпіонатів світу
Монтевідео, липень 1930 року. Світ, охоплений глобальною економічною кризою, вперше звернув пильну увагу на Уругвай. Це була епоха великого футбольного хаосу, коли міжнародні правила лише кристалізувалися, а кожен матч перетворювався на окрему людську драму.
13 збірних, частина з яких зважилася на трансатлантичну подорож, стали першопрохідцями турніру, який назавжди змінив спорт.
Логістика на палубах першого класу
Шлях європейських делегацій до Південної Америки на лайнері «Конте Верде» став випробуванням для їхньої спортивної форми. Поки бельгійці дисципліновано виконували гімнастичні вправи між шезлонгами, французькі гравці коротали час за, скажімо так, настільними іграми під акомпанемент суднового оркестру. Але на особливу увагу заслуговує історія збірної Румунії. Монарх Кароль II використав увесь свій вплив, щоб гарантувати гравцям — переважно службовцям британських нафтових компаній — збереження робочих місць і виплату платні на час їхньої тримісячної відсутності. А якби ті відмовилися, погрожував закрити їхній бізнес.
А ще на ЧС-1930 мала приїхати 14-та команда, що виглядало б логічніше. Нею стала збірна Єгипту, яка отримала запрошення від президента ФІФА Жюля Ріме приєднатися до європейських команд на борту «Конте Верде». Але через шторм єгиптяни не встигли вчасно прибути до Марселя — пароплав уже пішов.
А тепер те, що люблять усі — топ-5 несподіваних історій ЧС-1930.
1. Гольовий пас від жандарма
У півфінальному матчі Уругвай — Югославія за рахунку 2:1 стався інцидент, що став еталоном суддівської неуважності або, можливо, упередженості. Після атаки господарів м'яч, як стверджують очевидці, більш ніж на метр пішов за лицьову лінію, проте поліцейський, який стояв біля краю поля, технічним рухом повернув його у гру. Нападник Ансельмо не розгубився і забив гол, а бразильський арбітр Жілберто Регу з кам'яним обличчям вказав на центр, проігнорувавши відчайдушні протести європейців. Психологічний надлом югославської команди після цього епізоду призвів до підсумкового розгрому з рахунком 1:6.
2. П'ятнадцятиметровий пенальті
Матч Аргентина — Мексика (6:3) запам'ятався унікальним рекордом болівійського рефері Ульріко Сауседо, який призначив три пенальті. Суддя вирішив підійти до процедури творчо і почав відміряти відстань кроками. Зріст Сауседо становив 185 см, і його надмірно широкий крок призвів до того, що м'яч встановлювався приблизно у 15 метрах від воріт. Не дивно, що реалізація ударів того дня була вкрай низькою. Свою спробу реалізував лише мексиканець Мануель Росас, який став автором першого забитого пенальті в історії чемпіонатів світу.
3. Душ на 84-й хвилині
У груповій зустрічі Аргентини та Франції той самий бразильський суддя з першої історії Жілберто Регу припустився грубої помилки в хронометражі, давши фінальний свисток за шість хвилин до закінчення матчу. Причому в цей момент француз Марсель Ланжійє виходив віч-на-віч із воротарем. Хаос, що виник на трибунах, вимагав втручання кінної поліції. Лише за пів години, усвідомивши прорахунок, арбітр повернув гравців на поле. Історичні хроніки свідчать, що деяких футболістів довелося виводити з роздягальні, коли вони вже стояли під гарячими струменями душу і не планували повертатися у гру. Але залишок часу виявився нерезультативним — аргентинці святкували перемогу (1:0).
4. Однорукий снайпер і жорсткий регламент
Нападник збірної Уругваю Ектор Кастро увійшов в історію як єдиний чемпіон світу з фізичною інвалідністю — він втратив праву руку нижче ліктя ще в підлітковому віці. Попри це, він був ключовою ланкою атаки «Селесте». Водночас регламент ФІФА того часу був нещадним: будь-які заміни категорично заборонялися. Це призвело до спортивного подвигу у збірній США. Рафаель Трейсі був змушений догравати півфінал зі зламаною ногою протягом 15 хвилин, оскільки чиновники відмовили у заміні навіть за наявності медичного підтвердження перелому.
5. Суперечка про шотландську шкіру у фіналі
Вирішальний матч між Уругваєм та Аргентиною ледь не був зірваний через суперечку про ігровий снаряд. Аргентинці наполягали на своєму м'ячі, виготовленому в Шотландії, уругвайці — на своєму, англійського виробництва, який був помітно важчим і густо пахнув гуталіном. Компромісу було досягнуто за кілька хвилин до свистка: перший тайм грали аргентинським м'ячем, другий — уругвайським. Це, до речі, дійсно давало перевагу — на перерву команди пішли за рахунку 2:1 на користь Аргентини. Але у другій половині зустрічі, коли у гру вступив важкий «господарський» снаряд, уругвайці забили тричі та завоювали титул.
Наводити вам результати матчів і таблиці не будемо — їх можна знайти на спеціальній сторінці про ЧС-1930.
