Третій чемпіонат світу, що пройшов на полях Франції, став фінальним акордом у літописі довоєнного футболу. На тлі світової катастрофи, що насувалася, турнір 1938 року зафіксував унікальні тактичні та етичні суперечності, які сьогодні виглядають як релікти.

terrikon.com пропонує знову зануритися в історію футбольних чемпіонатів світу і вирушити до передвоєнної Франції 1938 року.

1. Зникнення «Вундертім» та юридичний вакуум

Найважчим ударом по спортивній складовій став аншлюс Австрії. Одна з найсильніших команд десятиліття, «Вундертім» (Диво-команда), припинила існування за три місяці до старту. ФІФА зіткнулася з правовим глухим кутом: місце у сітці було, а команди - ні. Після того як Англія вчергове відповіла снобістською відмовою посісти вакантне місце, сітку вирішили не змінювати. Швеція пройшла у чвертьфінал без гри.

Лідер австрійців Маттіас Сінделар (між іншим, 13-те місце серед найкращих футболістів Європи XX століття за версією IFFHS), посилаючись на вік та стан колін, категорично відмовився виступати за об'єднану збірну Німеччини. Його смерть менш ніж за рік за нез'ясованих обставин досі залишається однією з найпохмуріших таємниць футбольної історії.

2. Дипломатичний виклик у чорних кольорах

Чвертьфінал між Італією та Францією на стадіоні «Коломб» увійшов в історію не лише через тактичну перевагу гостей. Вітторіо Поццо отримав пряму вказівку з Puма: у матчі проти господарів використовувати не традиційний білий комплект форми, а чорні сорочки - символ фашистського режиму. Це була свідома провокація проти французької публіки та численних італійських емігрантів-антифашистів. Оглушливий свист трибун під час римського вітання гравців «Скуадри Адзурри» став найгучнішим звуковим фоном турніру, але Сільвіо Піола змусив стадіон замовкнути, двічі вразивши ворота французів.

3. Регламент та бруд Страсбурга

Матч Бразилія - Польща. Злива. Поле перетворилося на болото, в якому м'яч просто тонув. Леонідас іде в атаку, і тут його бутса намертво застрягає у жирному бруді. Бразилець не зупинився, пролетів повз захисників і в одній гетрі вколотив м'яч у сітку. Суддя подивився на босу ногу бразильця, потім на табло і... зарахував гол. У ті часи на такі дрібниці дивилися простіше. Матч закінчився божевільними 6:5 на користь Бразилії.

#OnThisDay in 1938: Brazil saw off Czechoslovakia to reach their first ever #WorldCup semi-final 🇧🇷🏆 pic.twitter.com/RBQpIajxEN

— FIFA World Cup (@FIFAWorldCup) June 14, 2016

4. «Битва у Бордо» та межа витривалості

Чвертьфінал Бразилія - Чехословаччина вкотре продемонстрував усю жорстокість правила про заборону замін. Навіть при переломах гравці були змушені залишатися на полі або залишати команду в меншості. Угорський рефери фон Герцка втратив контроль над грою, яка перетворилася на нерегламентований регбійний поєдинок. Воротар чехів Планічка догравав зустріч зі зламаною ключицею, а Неєдли отримав перелом ноги. Поле нагадувало лазарет, а для виявлення сильнішого знадобилося перегравання. Його виграли бразильці - просто за рахунок наявності меншої кількості важкопоранених.

5. Криза менеджменту: Бразильський розрахунок

Історія виступу Бразилії - це наочний посібник із деструктивної самовпевненості. Перед півфіналом з Італією тренер Адемар Пімента припустився фатальної помилки, вирішивши надати відпочинок своєму найкращому бомбардиру Леонідасу. Паралельно бразильська делегація викупила всі квитки на єдиний авіарейс із Марселя до Парижа, де мав пройти фінал.

Вітторіо Поццо зайшов до суперників: «Давайте літак забере переможця?». Пімента лише посміхнувся: «До Парижа летимо ми». Поццо в роздягальні просто переказав цей діалог своїм гравцям. Італійці вийшли на поле з шаленими очима. Підсумок: Італія у фіналі, а бразильці болісно довго тряслися у Бордо на потягу на матч за третє місце.

#OnThisDay in 1979, the world said goodbye to one of the greatest Italian footballers of all time.

Giuseppe Meazza won the #WorldCup twice, scoring ten goals in the process 🇮🇹🏆🏆

In this photo from our archive, he is shaking hands with Sárosi before the 1938 Final #RIP🕯️ pic.twitter.com/eFXmogttd5

— FIFA Museum (@FIFAMuseum) August 21, 2018

Бонус - І ще раз про силу мотивації

Перемога Італії у фіналі була заслуженою, але воротар угорців Антал Сабо після матчу вимовив фразу, що стала легендою: «Я врятував життя 11 людям». Ходили чутки, що італійці отримали з Puма телеграму: «Перемогти або померти». Сабо вірив, що якби угорці виграли, італійців розстріляли б вдома. Швидше за все, це легенда, але психологічний тиск був справжнім. Італійці грали так, ніби за ними стоїть не тренер, а трибунал.

Це був останній чемпіонат світу перед великою війною. На довгі 12 років, по суті, ціле футбольне покоління було позбавлене можливості поборотися за чемпіонський титул. А яким був турнір у Франції з точки зору цифр, можна дізнатися на нашій спеціальній сторінці, присвяченій ЧС-1938.