У неділю Кривбас та Динамо порадували футбольну Україну, забивши в одному матчі 11 голів. Такого в історії УПЛ ще не було. А що було?

Terrikon.com розглядає попередні випадки гіперрезультативного футболу в чемпіонаті України...

Досі рекордом було 10 голів за матч. І ось таких випадків є якраз достатньо — 8. За часовою шкалою вони розподілилися дуже нерівномірно. Спочатку двома такими перемогами вистрілив Шахтар — у той період, коли ще тільки ставав на ноги (у 1997 році виграв у запорізького Торпедо 9:1, а у 1998-му — у Ворскли 7:3). У 2000 році свій внесок зробило Динамо — 7:3 на виїзді в Тернополі. Потім, після тривалої перерви, — знову Динамо, знову 7:3, у 2007 році в матчі з Карпатами. Потім знову пауза — і в 2013 році воно ж розгромило донецький Металург 9:1. І майже відразу, протягом одного 2015 року — ще два випадки: Шахтар виграє в гостях у стагнуючої Говерли 7:3 і — раптово — Волинь знищує запорізький Металург з рахунком 9:1 (втім, Металург тоді теж був у жалюгідному стані). На деякий час заспокоїлися — аж до 2023 року, коли Металіст і Верес влаштували веселу перестрілку, яка закінчилася з рахунком 5:5.

Останній випадок вийшов якимось зовсім цирковим. 15 квітня 2023 року Металіст вів 2:0, двічі пропустив, потім ще двічі виходив уперед — а в підсумку був змушений відіграватися (що й зробив). Там була особливо феєрична двадцятихвилинка (з 18-ї по 38-у хвилину), протягом якої зовсім не в муках народилося 5 голів — тобто, забивали кожні 4 хвилини в середньому (можете собі уявити таке веселощі?).

Волинь у своєму неймовірному матчі 29 листопада 2015 року виграла перший тайм із рахунком 6:0 — ніхто нiколи не вигравав окремий перший тайм із більшим рахунком, як це не парадоксально. Причому вже на 7-й хвилині було 3:0 — це також один із найшвидших стартів.

Так веселилася Волинь. Але загалом, звичайно, як бачимо, більшість 10-гольових поєдинків в історії України розподілилася між двома гpaндами. Розглянемо ці випадки детальніше.

У Шахтаря найкумедніший сюжет вийшов 9 травня 2015 року з Говерлою. До 18-ї хвилини "гірники" вели 3:0 і мало хто сумнівався в тому, що доля матчу вирішена. Не сумнівався в цьому і сам Шахтар, легко дозволивши на 41-й хвилині супернику скоротити розрив у рахунку. Продовжував розслаблятися і після перерви, пропустивши один за одним два голи. І ось вам уже 3:3 — і тут уже ніхто не міг сказати, чим же це кабаре закінчиться. Але Шахтар схаменувся, і до 78-ї хвилини вів уже 6:3. Хто тільки не забивав у цьому гостросюжетному бойовику — Олександр Гладкий, Ярослав Ракицький, Тарас Степаненко, Луїс Адріано, Дуглас Коста, Алекс Тейшейра… Непоганий букет, правда?

16 травня 1997 року в Донецьку на стадіоні Шахтар блищав Олег Матвєєв, тоді — головний бомбардир і герой донецької публіки. Він зробив хет-трик, відкривши й закривши рахунок, причому голи всі були різні: зі штрафного, з пенальті, з гри та головою. Захист бідного запорізького Торпедо нічого не міг з цим вдіяти. Але тоді взагалі був критичний момент для команди, яка нині зникла: в останніх 7 турах того сезону вона пропустила 24 голи, що дещо знецінило й донецький результат, зокрема.

А 20 вересня 1998 року у складі Шахтаря вже виступав гравець іншого покоління — молодий Андрій Воробей, який з початку сезону почав забивати всім підряд. У матчі з Ворсклою він зробив перший хет-трик у кар'єрі, після чого кількість його голів у сезоні зросла до 8 (далі, щоправда, він збавив оберти і до кінця чемпіонату відзначився ще лише тричі). Цікаво, що в цьому матчі першою вперед вийшла Ворскла на 21-й хвилині, щоправда, вела в рахунку всього хвилину, а до середини другого тайму вже програвала 1:6. У підсумку — 7:3 на користь Шахтаря.

Перейдемо до 10-гольових матчів Динамо. 27 серпня 2000 року вони з тернопільською Нивою влаштували найяскравіший початок у всій історії турніру — до 6-ї хвилини 3:0 на користь киян, до 7-ї — 3:1. Це був день Георгія Деметрадзе, який тоді, здавалося, став гідною заміною Андрію Шевченку — грузин забив чотири рази, причому останні 3 голи втиснув у 12 хвилин другого тайму. Ще три голи додав Геннадій Мороз — тобто, у Динамо забивали всього двоє. У Ниви - троє, причому двоє з них - теж, як не дивно, з грузинськими прізвищами: Автанділ Капанадзе і Кахабер Джебуладзе. Загалом, не матч, а бенкет кавказького футболу.

6 жовтня 2013 року Динамо провело найрезультативніший другий тайм в історії українського футболу. На перерву команда пішла, виграючи у донецького Металурга всього 2:1, і ніщо не віщувало чогось надзвичайного. Але після перерви кияни закинули гостям 7 м'ячів! Причому 5 з них були забиті за 12 хвилин (з 62-ї по 74-ту) — тобто, в середньому, м'яч опинявся у воротах кожні 144 секунди, приблизно дві з половиною хвилини — якась неймовірна карусель. Протягом цього часу забивали такі гравці, як Джермейн Ленс, Андрій Ярмоленко, Аруна Лукман і двічі Юнес Беланда.

Ну, і останній з 8 матчів, у яких забивалося по 10 голів. Динамо виграло у Карпат 7:3, але рахунок відкрили львів'яни, та й до 62-ї хвилини на табло було 4:3, і гості виглядали досить конкурентно. Але потім пропустили ще тричі. Головним солістом того вечора 19 серпня 2007 року у Динамо був Ісмаель Бангура з хет-триком, а тіньовим героєм став Руслан Ротань, який віддав 3 гольові передачі. Так, були часи, коли Ротань грав за Динамо, Дематрадзе вважався новим Шевченком, а в Шахтарі серед бомбардирів не було жодного іноземного прізвища...