Не шукайте чемпіонат світу 1962 в Чилі серед найяскравіших турнірів. Він таким не був. У нього немає ані романтики Швеції-1958 із народженням Пеле, ані драматургії Англії-1966 з її вічними суперечками про те, чи перетнув м'яч лінію воріт у фінальному матчі. Але саме цей Мундіаль виявився одним із найбільш показових в історії. Тут футбол вперше постав жорстким, незручним і по-справжньому дорослим.

Чилі за медійністю поступається. Це - факт. Але й «прохідним» турніром він теж не був.

1. Турнір після катастрофи

Чемпіонат світу 1962 міг пройти в іншій країні. За два роки до старту Чилі пережив Вальдивійський землетрус - найпотужніший в історії спостережень. Руйнування були колосальними, і питання про перенесення турніру стояло всерйоз.

Вирішальною стала позиція голови оргкомітету Карлоса Діттборна, який переконав ФІФА не шукати «запасний варіант». Справжнім символом турніру стала фраза: «У нас немає нічого, тому ми зробимо все». Це була дуже гучна заява, оскільки, попри всі зусилля, інфраструктура була далекою від ідеалу. Команди жили у скромних умовах, дуже далеких від того, що мають нинішні футболісти. А крім того, розміри Чилі з півночі на південь, труднощі логістики та контрастний клімат - від пустельної Аріки до більш холодного центру країни - створювали додаткові труднощі.

2. «Битва при Сантьяго»

Напевно, на кожному чемпіонаті світу можна виділити матч, який підійшов би під визначення «битва». Мундіаль у Чилі не став винятком, і тут особливою жорсткістю відзначився поєдинок другого туру групового турніру Чилі - Італія.

Конфлікт розпочався задовго до свистка. Італійські журналісти Антоніо Гіреллі та Коррадо Піццинеллі опублікували серію нарисів, що описували Сантьяго як «відсталу діру». У відповідь чилійська преса звинуватила європейців у фашизмі та мафіозних зв'язках.

Збірна Італії, вигравши чемпіонати світу 1934 та 1938 років, була за крок від того, щоб завоювати Ніку навічно. Але і ця спроба виявилася невдалою. У першому турі італійці зіграли внічию зі збірною ФРН, а тому другий поєдинок проти чилійців мав ключовий характер.

Перший фол був зафіксований уже на 12-й секунді. Англійський суддя Кен Астон настільки не справлявся з тим, що відбувалося, що у справу тричі втручалася поліція. Далі - більше. Вилучений італієць Ферріні відмовлявся залишати поле і був виведений тільки під конвоєм. Підсумок - перемога збірної Чилі (2:0), яка достроково відправила дворазових чемпіонів світу додому.

Втім, і це ще не все. Пізніше Кен Астон стане ініціатором змін у правилах та появи жовтої та червоної карток. Але їхній дебют на чемпіонатах світу відбудеться лише у 1970-му.

This stray dog invaded the pitch during a 1962 #WorldCup quarter-final 🐕🏆

It peed on 🏴󠁧󠁢󠁥󠁮󠁧󠁿@England legend Jimmy Greaves 😲
And was then adopted by 🇧🇷@CBF_Futebol icon Garrincha 🤗#NationalPetDay #TBT

ℹ️👉 https://t.co/F7buZH70Wf pic.twitter.com/6hjw9YefRZ

— FIFA World Cup (@FIFAWorldCup) April 11, 2019

3. Гаррінча та талісман із Вінья-дель-Мар

Чвертьфінал Бразилія - Англія (3:1) запам'ятався не лише дублем Гаррінчі, а й курйозним інцидентом. У певний момент на поле вибіг бродячий пес, який протягом кількох хвилин уникав спроб футболістів спіймати його.

Ситуацію вирішив форвард англійської збірної Джиммі Грівз, який став на карачки і приманив тварину. «Суддя зупинив гру, і ніхто не міг підібратися до цього собаки. Я опустився на карачки і покликав його. Він підійшов, і під аплодисменти я підняв собаку і обійняв його. Але поки я його обіймав, він обпісяв мені всю сорочку!», — згадував потім Грівз.

Пізніше видання O Cruzeiro розшукало собаку і привезло його до Бразилії, де розіграло в лотерею серед гравців збірної. Символічно, що переможцем став Гаррінча, який забив у тому матчі два м'ячі та вивів майбутніх чемпіонів світу до півфіналу ЧС-1962.

4. Технічний провал м'яча The Crack

М'яч ЧС-1962 став об'єктом критики. Це якщо пом'якшити, а так - це був справжній провал. Офіційний м'яч «The Crack», виготовлений місцевою фірмою, мав інноваційну конструкцію з 18-ти неправильних панелей, що мало покращити аеродинаміку. Проте якість виконання виявилася незадовільною.

Фарба стиралася з поверхні вже до середини першого тайму, а шви не витримували навантаження, через що м'яч втрачав сферичну форму і ставав яйцеподібним. У першому ж матчі ЧС-1962 все той же англійський арбітр Кен Астон розпорядився замінити чилійський м'яч на європейський «Top Star», який використовувався чотирма роками раніше.

From our collection: One of the original CRACK match balls used in the 1962 @FIFAWorldCup in Chile. #football #history pic.twitter.com/58p1Q1GWWR

— FIFA Museum (@FIFAMuseum) March 16, 2017

5. Парад воротарських помилок

Нарешті, ЧС-1962 запам'ятався низкою незрозумілих з погляду логіки помилок голкіперів. Загальновідома історія з Левом Яшиним. Причому матчі збірної в СРСР не бачили через відсутність трансляцій, але за традицією жорстко засудили. Основна хвиля критики припала на поєдинок групового етапу проти Колумбії, в якому радянська команда вела в рахунку 4:1, але втратила перемогу (4:4). Яшин вперше в історії світових чемпіонатів пропустив після удару безпосередньо з кутового. Хоча, судячи з кадрів хроніки, куди більше питань виникає до футболіста, який стояв на ближній стійці.

У чвертьфіналі проти Чилі, як свідчать історики, Яшин на початку поєдинку двічі опинився у нокдауні, але продовжив грати, пропустивши голи після ударів Леонеля Санчеса та Еладіо Рохаса з далекої дистанції.

Схожа історія сталася з чехом Вільямом Шройфом, який був визнаний найкращим голкіпером турніру, але у фіналі припустився двох грубих помилок, що стали фатальними для його команди. Згодом чехословацька делегація стверджувала, що воротаря засліпило низьке зимове сонце та спалахи репортерів. Проте більш переконливою виглядає версія про накопичену втому та психологічний тиск, з яким воротар не впорався у вирішальний момент.

Чемпіонами світу вдруге поспіль стали бразильці, у складі яких за відсутності травмованого Пеле особливо виділявся Гаррінча. А ми наостанок відправимо любителів статистики на спеціальну сторінку ЧС-1962, на якій можна крок за кроком простежити весь шлях команд на Мундіалі в Чилі. Наступна зупинка - 1966-й рік, футбол повертається додому.