Сьогодні Шахтарю доведеться вирішити завдання зі зірочкою, ні, з двома, ні, з трьома! Випадків, коли в плей-офф єврокубків команді вдавалося відігратися після домашньої поразки з різницею у два м'ячі, можна перерахувати на пальцях.

Але вони були, і Terrikon.com дістає їх із більш-менш запилених архівів — для натхнення...

Король помер — хай живе король!

Можливо, найзнаковішим із цих випадків стало триматчеве протистояння Аякса та Бенфіки у чвертьфіналі Кубка європейських чемпіонів 1968/69. Чому триматчеве? Тому що в два матчі суперники не вписалися, а регламент тоді був такий, що... Втім, не будемо поспішати.

Перший матч грали в Амстердамі, і Аякс, який тільки починав шлях до блискучих вершин, але вже розвивав «тотальний футбол» під керівництвом Рінуса Міхелса, старт поєдинку провів дуже яскраво. Але забити не зміг. А потім пропустив два голи майже поспіль — на 31-й і 36-й хвилинах. Надію відродив шведський легіонер хазяїв Інге Даніельссон, але остаточно вбив форвард «Бенфіки» Жозе Аугусто. Аякс поступився 1:3 просто тому, що більш досвідчена Бенфіка, яка зовсім недавно грала у фіналі Кубка європейських чемпіонів, знала, як витягувати складні матчі.

Йохану Кройфу з Аяксом тільки належало цьому навчитися. І все-таки вони вже були достатньо хороші, щоб здійснити неможливе. У Лісабоні вони зіграли перший тайм так, що Європа (ну, та частина, яка могла це побачити) здригнулася. До 32-ї хвилини рахунок був 3:0 на користь нідерландців (відзначилися Даніельссон і двічі Кройф). Здавалося, справа зроблена. І все ж чіпка Бенфіка вхопилася за соломинку: на 70-й хвилині Торреш відіграв один гол.

Знову 3:1 — а значить, за тодішнім регламентом потрібно було проводити третій матч на нейтральному полі. Він відбувся в Парижі й привернув майже 64 тисячі глядачів. Неймовірна боротьба нервів не дала результату в основний час — 0:0. А на самому початку додаткового часу Кройф таки забив — і Бенфіка розвалилася. Молодий голландець відзначився ще раз, як і Даніельссон. Того вечора на очах усього футбольного світу померла велика команда, чка на чолі з геніальним Ейсебіо двічі ставала найкращою в Європі. І того ж вечора почався справжній злет Аякса, який незабаром виграє КЄК тричі.

Севільське дербі: запекле й нещадне

У протистоянні двох севільських команд поняття "своє поле" — це, звісно, умовність. Проте, у кожного клубу є свій стадіон, на якому грати звичніше і зручніше. І підтримка гарантується більш якісна. Тому, коли Севілья на рідному Рамон Санчес Пісхуані в 1/8 фіналу Ліги Європи 2013/14 поступилася 0:2, це виглядало як вирок. І було дуже прикро: Бетіс виглядав слабкішим, але витискав максимум зі своїх шансів, забив у першій же небезпечній атаці, а потім, постійно відбиваючись, знайшов можливість для ще однієї.

Унаї Емері, тоді ще тренер-початківець, постарався "зарядити" своїх хлопців на матч-відповідь по-справжньому. І це вдалося: «Севілья» рвала й метала, а на 20-й хвилині досвідчений Хосе Антоніо Рейєс, який бачив Реал і Арсенал, нарешті розмочив ворота заклятих земляків. Шанси потім мали і ті, і інші, забити вдалося тільки Севільї (хоча, якби тоді був VAR, такий гол напевно скасували б). Основний час — 2:0. У додатковий час Севілья створює вбивчий момент, але воротар Бетіса Антоніо Адан двічі витягує безнадійні, здавалося б, удари.

У той момент багато хто подумав, що це Севільї ще дасться взнаки. І в серії пенальті ніби до цього йшло — Адан відбив перший же удар. Після трьох спроб рахунок був 3:2 на користь Бетіса. Ну, а далі все перевернулося з ніг на голову: Севілья бездоганно забивала, а Бетіс лише мазав: Н'Діай влучив у штангу, а Ноно пробив взагалі ганебно — слабо і повз. Не витримав напруги дербі... Ця історія показала, наскільки мінливим може виявитися сюжет плей-оф, як у ньому можуть коливатися терези удачі.

Ось що робить харизма, яка дарує життя!

Це був складний момент в історії Манчестер Юнайтед (хоча — коли ж "дияволам" було легко після відходу на пенсію сера Алекса?). Керівництво клубу вирішило ризикнути й довірило команду Уле Гуннару Сульшеру. В історії МЮ — знакова постать, але тренер був початківцем, тож призначення виглядало ризикованим. І ось — з його приходом команда почала вигравати матч за матчем. Він надихнув ветеранів, він довірив молоді — і Юнайтед полетів!

"Дияволи" мали виграти перший матч 1/8 фіналу Ліги чемпіонів 2018/19 у себе на Олд Траффорд, були героями в першому таймі, лідирували за моментами, але, як то кажуть, "забули вийти" на поле у другому — і на 60-й хвилині програвали 0:2. Важко і несправедливо. А тут ще й головна зірка МЮ Поль Погба був вилучений наприкінці матчу за дві жовті картки... ПСЖ, переповнений селебритіз (Джанлуїджі Буффон, Кіліан Мбаппе, Анхель Ді Марія, Тьягу Сілва, Дані Алвес — та Боже мій, кого там тільки не було!), здавалося, в Парижі свого упустити не може просто фізично.

І, можливо, не упустив би, якби не дві грубі помилки. Спочатку захисники подарували м'яч Ромелу Лукаку, а потім досвідчений Буффон після не надто складного удару відбив м'яч перед собою, і той самий Лукаку без перешкод добив його у ворота. І хоча в проміжку між цими голами відзначився й ПСЖ, все раптом стало дуже хитким. Адже забий тепер МЮ — і за старим правилом виїзного голу далі відразу пройшли б вони.

І це сталося. Момент, що став класикою Ліги чемпіонів. На 4-й компенсованій хвилині суддя в складній ситуації бачить потрапляння м'яча в руку захисника ПСЖ. Пенальті! Б'є ще молодий, 21-річний Маркус Решфорд — і б'є бездоганно, м'яч впивається в сітку під поперечиною. Так Фенікс повстав із попелу, там тріумфував тренер, головною зброєю якого була особиста харизма, вміння надихнути й запалити. Такі тренери здатні на дива в Лізі чемпіонів...