Хто б там що не говорив щодо цьогорічного чемпіонату, але це — турнір, який вирізняється щонайменше за одним параметром — за кількістю бомбардирів: ніколи раніше одразу троє футболістів не забивали 7 і більше голів. Причому всі троє — вже визнані світові зірки, що робить їхню конкуренцію ще більш вагомою. Але чи справді їхні особисті показники настільки безпрецедентні? Terrikon.com розбирається в цьому, обчислюючи найкращих за всю історію чемпіонатів світу за середньою результативністю...

Ми взяли до уваги лише тих гравців, які забили на чемпіонатах світу загалом не менше 10 голів. Ми поки що не брали до уваги тих, хто виступає на нинішньому турнірі (їхня статистика, напевно, ще зміниться). І ось такий у нас вийшов топ-10...

10. Мірослав Клозе (Німеччина) — 0,67 (16 голів у 24 матчах)

Зараз результат Клозе вже нікого не вражає. А ще недавно він виглядав видатним. Зіркою космічного рівня Клозе не вважався ні на початку кар’єри, ні наприкінці, але забивав, як дихав. Почавши у 2002 році з хет-трику проти Саудівської Аравії у розминочному матчі, який німці виграли 8:0, він закінчив іншим, по-справжньому великим розгромом — 7:1 проти Бразилії у 2014 році. Забитий у цьому матчі гол, його останній на ЧС, дозволив йому обійти у списку бомбардирів усіх часів великого Роналду. Зазначимо між рядками, що приблизно на цьому ж рівні зараз — середня статистика Мессі (0,68 — 21 гол у 31 матчі).

9. Теофіло Кубільяс (Перу) — 0,77 (10 голів у 13 матчах)

Були часи, коли збірна Перу потрапляла на чемпіонати світу, причому навіть за часів ще досить мізерного представництва Південної Америки. І виглядала там дуже пристойно. Кубільяс наробив галасу в 1970 році, коли про нього майже ніхто у світі не знав, забиваючи в кожному матчі (загалом — 5 голів і 3-тє місце у списку бомбардирів того чемпіонату світу). І ще стільки ж додав до свого рахунку в 1978 році, зробивши хет-трик Ірану та дубль Шотландії. Бомбардир був дивовижний — шкода, що Перу не так часто пробивалася на ЧС.

8. Роналдо (Бразилія) — 0,79 (15 голів у 19 матчах)

Ну, а ось і великий Роналдо. Його рекорд (15 голів) протримався 8 років — з 2006 по 2014. І більше половини він забив на чемпіонаті-2002 — 8. Там від нього постраждали всі суперники, крім англійців, які якимось чином вціліли у чвертьфіналі. Цікаво, що в жодному зі своїх матчів на чемпіонатах світу він не влаштовував гольового феєричного шоу у вигляді хет-триків чи, тим більше, покерів. Забивав потроху, але часто.

6-7. Гарі Лінекер (Англія) — 0,83 (10 голів у 12 матчах)

У нього, навпаки, з 12 матчів — рівно половина, в яких не вдавалося відзначитися. Зате є хет-трик проти Польщі в 1986 році та незабутній дубль проти Камеруну у чвертьфіналі 1990 року, коли Англія опинилася на межі ганьби, але завдяки своєму бомбардиру змогла викрутитися. Він взагалі вмів вирішувати ситуацію, коли інші зневірювалися. Згадаймо знаменитий матч із "рукою бога" Марадони — адже тоді з усієї англійської команди лише Лінекер не здався, йшов уперед до кінця, скоротив рахунок і цілком міг врятувати для Англії цю велику битву...

6-7. Габріель Батістута (Аргентина) — 0,83 (10 голів у 12 матчах)

Абсолютно така сама середня статистика — у аргентинського голеадора, але, на відміну від Лінекера, вона накопичилася не за 2, а за 3 турніри. Втім, у ганебному для "альбаселесте" 2002 році він забив лише раз. А ось у двох інших відзначився хет-триками — проти Греції (1994) та Ямайки (1998 — у тому легендарному матчі, про який потім склали сумну пісеньку). Баті-гол був таким — не соромився розминатися "на кішечках".

5. Пеле (Бразилія) — 0,86 (12 голів у 14 матчах)

Якби Пеле зміг зіграти на всіх своїх чотирьох чемпіонатах світу за повною програмою, то, напевно, загалом забив би більше, ніж Клозе. Але двічі — у 1962 та 1966 роках — він обмежувався одним голом, а потім вибував через травму. Зате в 1958 і 1970 роках він справно виконував свій обов'язок. Особливо добре він проявив себе наприкінці свого першого чемпіонату світу — хет-трик у півфіналі з Францією, дубль у фіналі зі Швецією — справжній блиск! Зараз на рівні результативності "короля футболу" виступає Гаррі Кейн: ті самі 0,86 (14 голів у 16 матчах).

4. Гельмут Ран (ФРН) — 1,00 (10 голів у 10 матчах)

Ран приїхав на ЧС-1954 скоріше як запасний, але до фіналу вже став основним гравцем — і забив там 2 голи, один із яких виявився "золотим". Після цього він став героєм нації, і на наступному чемпіонаті світу місце в складі мав за замовчуванням. І підтвердив статус "гольової машини": вражав ворота 5 із 6 суперників, як правило, по одному разу — небагато, але часто, у стилі Роналдо. На наступний чемпіонат потрапити йому вже не судилося: 33 роки тоді вважалися вироком (розкажіть це Кріштіану). Зараз такий самий середній рівень результативності демонструє Кіліан Мбаппе — 20 голів у 20 матчах. Поки що.

3. Герд Мюллер (ФРН) — 1,08 (14 голів у 13 матчах)

У 60-ті роки результативність різко впала, на цьому тлі показники Мюллера виглядають особливо дивовижно. Наразі він — останній, хто зміг забити 10 голів на одному чемпіонаті світу. Це сталося в 1970 році: основою його виступу стали два хет-трики в груповому етапі (проти Болгарії та Перу), а вершиною його бомбардирської майстерності став дубль у півфіналі з італійцями — у тому великому матчі, який німці все-таки програли 3:4 у додатковому часі. У 1974 році Герд проявив скромність — лише 4 голи, але серед них — найважливіший, "золотий", у матчі проти чудових голландців.

2. Жюст Фонтен (Франція) — 2,17 (13 голів у 6 матчах)

Два лідери нашого списку виділяються з-поміж інших, продемонструвавши просто надзвичайну результативність — у середньому понад 2 голи за матч. Фонтен із 13 м’ячами утримує рекорд бомбардира на окремому турнірі. Як йому це вдалося? У 1958 році французи зіграли 6 матчів. Жюст відзначився у всіх. Зробив два дублі, забив хет-трик у ворота Парагваю. Але головне шоу приберіг на найостанніший матч — за 3-тє місце з німцями. "Ле бле" виграли 6:3, а Фонтен зробив покер, показавши, як треба набирати рекордну статистику.

1. Шандор Кочіш (Угорщина) — 2,20 (11 голів у 5 матчах)

Ну, і абсолютно найкращий за середньою результативністю — один із компанії великих угорців початку 50-х. Він, як і Фонтен, брав участь лише в одному чемпіонаті світу, забив на 2 голи менше за француза, але всього в 5 матчах, а по суті — всього в 4, бо у фіналі відзначитися йому не вдалося (може, тому угорці й програли). Результат вийшов унікальним: 3 голи проти Кореї, 4 — проти ФРН, по 2 — проти Бразилії (чвертьфінал) та Уругваю (півфінал). Повторити таке навряд чи можливо. Втім, що ми знаємо про майбутнє? Адже ще зовсім недавно нинішні бомбардирські подвиги Мессі, Мбаппе, Кейна, Голанда здавалися немислимими — але ми бачимо їх своїми очима!