Луческу - другий: єврокубкова історія нев'янучого румуна
Жахливий для 'Динамо' матч з 'Ренном' виявився знаковим для головного тренера киян Мірчі Луческу. Він став 251-м для румунського фахівця у клубних континентальних турнірах. А це означає, що він вийшов на чисте 2 місце серед тренерів усіх часів за кількістю єврокубкових поєдинків. Terrikon.com аналізує дивовижне досягнення...
Після вчорашнього ігрового дня п'ятірка найдосвідченіших тренерів у форматі єврокубків виглядає так:
1. Алекс Фергюсон – 269 2. Мірча Луческу – 251 3. Арсен Венгер - 250 4. Карло Анчелотті – 232 5. Жозе Моуріньо – 208
Тільки цим п'ятьом і вдалося у своїй кар'єрі перетнути рубіж у 200 матчів. Як бачимо, у трьох цей рахунок ще продовжує зростати. І продовжить у найближчому майбутньому. У Луческу тут перспективи сумнівніші за інші. Втім, як знати. 'Динамо' залишилося провести у Лізі Європи 2 матчі, і до плей-офф Ліги Європи вони вже не потрапляють навіть дивом. Але якщо раптом займуть третє місце в групі, то можуть потрапити до плей-офф Ліги конференцій, цього чарівного турніру, який дарує незбагненні шанси. Скільки вони там протримаються – інше питання, але у будь-якому разі, 2 матчі зіграють. Таким чином, у Луческу до кінця сезону може виявитися 255 єврокубкових матчів.
До сера Алекса в такому разі залишиться 14 ігор. За оптимістичного розкладу таку дистанцію можна подолати за один наступний сезон, на який Луческу ще закріплений за Динамо. Скажімо, цього сезону 'Динамо' вже зіграло 10 матчів, точно зіграє 12, а може, навіть 14-16, якщо потрапить до плей-офф. Стільки ж може провести і наступного. Тобто через півтора роки ми можемо стати свідками неймовірної ситуації, коли до болю знайомий нам тренер стане найкращим у Європі за кількістю єврокубкових зустрічей.
З чого це у нього склалося? Давайте подивимося.
Починалося все немислимо давно - 17 вересня 1986 року, на першій стадії неіснуючого нині Кубка володарів кубків УЄФА. І починалося ганебно. Бухарестське 'Динамо' програло албанському 'Ненторі' 0:1 у гостях, потім 1:2 удома – і вилетіло з розіграшу на рівному місці, будучи абсолютним фаворитом у протистоянні. Це виглядало особливо дико на тлі паралельних безпрецедентних успіхів 'Стяуа', вічного конкурента динамівців, яке того року взяло Кубок чемпіонів та Суперкубок.
Луческу, який уже трохи підмочив репутацію роботою зі збірною Румунії, був на межі звільнення - але втримався. І продовжив європейські страждання 'Динамо'. У наступному розіграші КВК його команда знову поступилася в першому колі, щоправда, хоча б суперник був гіднішим - бельгійський 'Мехелен' (0:1, 0:2). І тільки в розіграші того ж трофею сезону 1988/89 прийшла перша славна перемога - над фінським 'Куусюсі' (3:0, 3:0). Потім 'Динамо' пройшло шотландський 'Данді Юнайтед' і поступилося у чвертьфіналі потужній тоді 'Сампдорії' лише за рахунок виїзного гола (1:1, 0:0). Це був перший відносно успішний єврокубковий досвід Луческу.
Наступний виявився ще більш вдалим - 'Динамо' дійшло до півфіналу все того ж неіснуючого турніру, по дорозі прибравши албанське 'Динамо' (страшна помста!), грецький 'Панатинаїкос', югославський 'Партизан' - і не змогло впоратися тільки з бельгійським 'Андерлехтом' (0:1, 0:1). Це був уже гарний запис до єврокубкового резюме досі молодого тренера.
Продовження довелося чекати 10 років. Попрацювавши з дрібними італійськими командами, які ніколи в такі турніри не потрапляють, Луческу прийшов до 'Інтеру', з яким (на багажі попередника) пройшов до чвертьфіналу Ліги чемпіонів, де програв 'Манчестер Юнайтед' (0:2, 1:1). Пройшовши таке хрещення, він повернувся на батьківщину і прийняв 'Рапід', що дало йому можливість відзначитись у Кубку Інтертото (невдало), Кубку володарів кубків (пройшов одне коло) та кваліфікації Ліги чемпіонів (невдало).
Після цього почався багатий на внутрішні титули турецький період. Ось тут у Луческу вже ухопив і європейський трофей – Суперкубок УЄФА. Його 'Галатасарай взяв у 'Реала' у неймовірному матчі, виграному 2:1. Це було лише частковою заслугою румуна: до попередньої перемоги у Кубку УЄФА стамбульський клуб привів не він, а Фатіх Терім – отже, саме він забезпечив участь у Суперкубку. Але у 'Реала' вигравав Луческу ж!
І він пережив дві кампанії з 'Галатасараєм' у Лізі чемпіонів (загалом - 32 матчі), причому в одному випадку йому вдалося піднятися з групи до чвертьфіналу. Скучивши від одного стамбульського клубу, Луческу перейшов до іншого - 'Бешикташу'. Тут теж був один сезон у групі Ліги чемпіонів, але головне – дворічний досвід Кубка УЄФА, який закінчився чвертьфіналом сезону 2002/03 (на шляху тоді було обіграно, до речі, київське Динамо). З 'Бешикташем' у Європі Луческу провів 18 матчів.
Далі все розвивалося на наших очах. Із 'Шахтарем' Мірча пережив 12 (!) європейських сезонів. Вінцем, звісно, стала перемога у кубку УЄФА (2009). Але був ще й чвертьфінал Ліги чемпіонів у 2011 - а досягти його було набагато складніше, ніж у більш демократичні часи 'Галатасараю'! Не забудемо ще півфінал Кубка УЄФА у 2016. Усього ж Луческу із 'Шахтарем' прожив 146 єврокубкових матчів.
Після невиразної інтермедії із 'Занітом' (8 матчів у Лізі Європи 2016/17) Луческу взяв паузу на збірну Туреччини та повернувся до єврокубків із київським 'Динамо'. Зараз – їхній третій спільний сезон. Вони встигли двічі відзначитися на груповій стадії Ліги чемпіонів (12 матчів), двічі – у кваліфікації цього турніру (9) та двічі – у Лізі Європи (поки що 8). Тобто - 29 у сумі, і якщо 'Динамо' опиниться у плей-офф нинішньої Ліги конференції, то стане другим у кар'єрі Луческу клубом за кількістю єврокубкових поєдинків (поки це місце - за 'Галатасараєм').
Так чи інакше, але спільне друге місце у рейтингу тренерів Європи – вже за Мірчею. І це, без сумніву, круто, незважаючи на всі нюанси.
