Мудрик уже став найзнаменитішим Михайлом, який коли-небудь грав у 'Шахтарі' – якщо мова про європейську популярність. Хоча, звичайно, найзаслуженішим Мудрік наразі не став. Взагалі, гравців з таким ім'ям донецька команда знала не так уже й багато – всього 16. Terrikon.com склав рейтинг першої десятки – без урахування нинішнього героя, місце якого у цьому списку ще не очевидно.

10. Захаров (1963)

У 'Шахтар' потрапив шляхом звичайного для футболістів природного відбору - вдало зіграв за свій 'Прапор праці' з Орєхово-Зуєва проти 'гірників' у фіналі Кубка СРСР 1962. Але в новій команді не затримався, пробув у Донецьку лише рік, зіграв 13 матчів, жодного разу не забив. Конкуренції з тодішніми форвардами 'Шахтаря' не витримав - і тихо повернувся у свій 'Прапор праці'.

9. Іванов (1963)

Майже та сама історія - і точно того ж року. Нападник кількох ленінградських команд Іванов опинився в 'Шахтарі' через дніпродзержинський 'Дніпровець'. Але йому, на відміну від Захарова, забити у новому клубі вдалося – аж тричі. Втім, тренера Олега Ошенкова він переконати теж не зміг і пробув, як і Захаров, у команді лише рік - той самий 1963-й...

8. Динер (1946-47)

Маловідомий, але дуже ефективний учасник повоєнної п'ятірки нападу 'Стаханівця'. Команду тоді образили, адміністративно опустили до другого дивізіону, тож її гравці були поза вiдомiстю. Але всередині гірничої команди Дінер котирувався, тим більше, що мав фронтове минуле, а це тоді багато важило. Зігравши 24 матчі, він забив 18 голів – дуже вражаюча середня результативність! Відомий також із виступів за головну команду Дніпропетровська.

7. Михайлов (1989)

Класний воротар, у свій час - перший номер київського 'Динамо', він таки не зміг тягатися з Віктором Чановим і залишив столичний клуб. Відігравши рік у 'Нефтчі', прийшов у 'Шахтар' вже 30-річним, був прийнятий з пошаною та повагою, але новий тренер Валерій Яремченко вважав за краще робити ставку на молодших, і Михайлов після року в Донецьку (27 матчів, 33 пропущені м'ячі) повернувся на лавку до 'Динамо'. Окрім футбольного таланту, мав ще вокальний, чудово грав на гітарі та прославився на весь Союз піснею 'Рудий соняшник', присвяченою Валерію Лобановському.

6. Стельмах (1991)

Ще одна людина, яка потрапила до 'Шахтаря' через 'Динамо' і пробула в команді всього рік - останній сезон радянського футболу. Надійний півзахисник, він у тій команді виконував важливі функції і за рік зіграв у 29 матчах - тобто, майже в усіх. Але з'явилася можливість виїхати на закордонні заробітки - і Стельмах покинув країну, що розпалася, вирушивши в сербський 'Спартак' із Суботиці.

5. Олефіренко (1986-88)

Довгі роки (цілих дев'ять) він провів у київському 'Динамо', але здебільшого без надій пробитися в 'основу'. Зрозумівши нарешті всю марність цих спроб, він погодився на вмовляння Олега Базилевича, який прийняв 'Шахтар' у 1986 році. Не можна сказати, що тут він пережив зірковий час, хоча все-таки частіше грав, ніж ні, вважаючись надійним, агресивним фланговим захисником. Але після закінчення сезону 1988 пішов у грузинську 'Гурію'.

4. Поцхверія (1996-98)

Єдиний у нашому списку Михайло неслов'янської національності – правда, всього наполовину (батько у нього – грузин, мати – росіянка). У Грузії сім'я прожила зовсім недовго, перебралася на українську територію. Як футболіст Поцхверія виступав майже виключно за українські команди. Селекціонерів 'Шахтаря' привабив своїми яскравими виступами за запорізький 'Металург'. Його емоційна манера знаходила гарячий відгук на трибунах. За два сезони Поцхверія провів у 'Шахтарі' 64 матчі, забив 19 голів і пішов до 'Дніпра', де йому пообіцяли більше ігрового часу. Потім ще повертався до 'Шахтаря' - зовсім ненадовго.

3. Васін (1937-39)

Це не той Васін, який був партнером Віталія Старухіна, не Олександр. Це Михайло, представник довоєнного покоління, який має досить пристойну статистику на той час (64 матчі, 22 голи). Пережив з командою радість підвищення до вищого класу у 1937, зіграв з нею перші матчі на цьому рівні у 1938. Назавжди увійшов в історію клубу як автор першого в її історії хет-трику в елітному дивізіоні (це сталося в домашньому матчі із 'Зенітом', який 'Стаханівець' виграв 5:2).

2. Старостяк (1995-2004)

Яскравий представник команди 90-х, побачивши якого, забути було вже неможливо. Коли цей правий захисник починав свій фланговий рейд, трибунами ніби пробігав струм - всі чекали, що зараз 'Мiша щось створить'. І він, як правило, не обманював очікувань, загострював гру, навішував, прострілював. І завжди боровся, як лев. Його самовідданість іноді била через край, через що страждали оточуючі. Найвідоміші його прізвиська 'Сокира' і 'Залізний Фелікс' досить промовисті. За час перебування у команді пережив понад десяток конкурентів на його позицію. Зіграв 17 матчів за збірну України, а за 'Шахтар' – 291. Цілком культовий персонаж.

1. Соколовський (1974-87)

З першим місцем у рейтингу Михайлов усе було зрозуміло з самого початку. З цієї позиції ніхто не міг посунути легендарного Соколовського, рекордсмена радянських часів за кількістю проведених за команду матчів (485). Він - один із чотирьох гравців в історії 'Шахтаря', який зумів забити більше сотні м'ячів (105), один із найкращих асистентів та один із наймудріших креативників. Не те, щоб у нього не було слабких місць, але Соколовський вміло їх маскував, маючи і пристойну техніку, і залізну волю, і вражаючий футбольний інтелект. Чи зможе його колись перевершити Мудрік, ставши найлегендарнішим Михайлом 'Шахтаря'? Поки що це видається сумнівним. Але подивимося...