Трубіну на замітку: про великий воротарський рекорд Шахтаря
Кращим воротарем у радянській епосі 'Шахтаря' був, звичайно, Юрій Дегтерєв. Але головний воротарський рекорд на той час належить не йому. Інший голкіпер - Юрій Коротких - у сезоні 1966 року примудрився протримати свої ворота 'сухими' протягом 913 хвилин - тобто, сумарно більше десяти матчів. Terrikon.com розповідає про це дивовижне досягнення...
У багатьох місцях мережі ви знайдете згадку про те, що досягнення Коротких - третій за тривалістю 'сухий' воротарський відрізок за всю історію радянського футболу. Це неодноразово підтверджувала Міжнародна Федерація футбольної історії та статистики (IFFHS), публікуючи свої рейтинги у цьому жанрі. У світовому масштабі Коротких стоїть у восьмому десятку 'сухих' воротарів, а серед радянських його випереджають лише два київські динамівці: Віктор Банніков та Юрій Роменський.
Суперсерія Коротких розпочалася 13 вересня 1966 року у матчі з московськими динамівцями, а закінчилася 8 листопада у Тбілісі. За цей час 'Шахтар', який погано провів старт чемпіонату, здобув 7 перемог і зробив 3 нічиї, що дозволило йому піднестися на 6-е місце. Щоправда, потім програв 3 матчі поспіль і фінішував, зрештою, 10-м. Але рекорд Коротких в історії залишився - дивовижний, важкозрозумілий, враховуючи дуже середню якість тогочасної донецької командної організації. Такі зіркові моменти, які ні з чого не випливають, трапляються час від часу і розбурхують уяву вболівальників.
Звідки ж узявся цей сенсаційний воротар? З місць дуже віддалених - з Читинської області, де народився в містечку Дунаєве 23 листопада 1939 року. Потім батьки перемістилися до Тюмені, тут Юрій і почав займатися футболом, а потім - грати у місцевій 'Зірці'. Тут йому дали смішне прізвисько Лялька (з причин, які нам ніхто не пояснює). У Тюмені Коротких знали ще й як першокласного гравця у настільний теніс – пишуть, що здолати його у всьому місті не міг ніхто. Реакція у хлопця була просто феноменальна – невтомно відображав усе, що летіло на його бік столу.
Але перспектив у 'Зірки' не було жодних, і Коротких вирушив розвивати футбольну кар'єру до більш рейтингового нижньотагільського 'Металурга', звідки його призвали в армію і забрали до ЦСКА. На той час Коротких встиг потрапити до молодіжної збірної РРФСР, що робило з нього фігуру відносно помітну. Можна сказати, що армійці брали не ноунейма, а багатообіцяючого молодого голкіпера. Але розвернутися йому у ЦСКА не дали. Там тоді панував Борис Разінський - запасний воротар збірної, і витіснити його з основи було неможливо. Коротких став дивитись набік, пішов у серпухівську 'Зірку, потім - в куйбишевські 'Крила Рад', де його і наздогнали 'купці' з 'Шахтаря'.
Гра Коротких вражала. Він був стрибучим і феноменально координованим. Якщо його і не назвали 'королем повітря', то хіба що з ввічливості - всі навіси, всі верхові м'ячі ставали його здобиччю. Про його чудову реакцію ми вже згадували. Весь цей комплекс якостей і дозволив йому швидко витіснити зі складу Бориса Стрєлкова, який кілька років був незаперечним першим номером команди та пережив усі її кубкові успіхи. Але до 1964 року тренер Олег Ошенков довіряти йому перестав. А ось на новачка Коротких поклався повною мірою. І одразу дав грати досить багато. За наступні 4 сезони новий воротар відстояв 98 матчів - дуже пристойна статистика. Пропустив у них, до речі, 71 гол – показник не такий уже казковий, але цілком добротний.
Але давайте розглянемо суперсерію Коротких щільніше. Як ми вже сказали, вона почалася 13 вересня 1966 року в Москві на стадіоні 'Динамо'. На 41-й хвилині динамівець Валерій Маслов забив у ворота 'Шахтаря' гол, після якого стартував нульовий відлік. 'Шахтар' на той час жив на 14-му місці, московська нічия 1:1 дозволила йому піднятися на сходинку вище.
Далі 'Шахтар' здивував і порадував рідну публіку, здобувши три перемоги поспіль - над 'Торпедо', 'Зенітом' та 'Локомотивом'. Щоправда, всі три - з рахунком лише 1:0, але яка різниця? 6 очок за це команда отримала справжнісінькі, що дозволило їй з гріхом навпіл переміститися на 12-е місце. При цьому, скажімо, у матчі з торпедівцями (другою командою Союзу на той момент) Коротких довелося здійснити кілька справжніх воротарських подвигів, засмутивши по черзі легендарних Едуарда Стрельцова та Валентина Іванова.
Далі 'Шахтар' зганяв нульову нічию з 'Кайратом' і виграв у 'Крил Рад' і ЦСКА все з тим же сакраментальним рахунком 1:0, після чого команда піднялася вже на відносно благополучне 9-е місце. Далі була нульова нічия з 'Чорноморцем', перемоги над мінським 'Динамо' (1:0) і бакинським 'Нафтовиком' (2:0) і 6-е місце, що ще недавно здавалося чимось позамежним. Ну, а далі – Тбілісі, де 'Шахтар' програв 0:1, пропустивши на 55-й хвилині від Іллі Датунашвілі. Так обірвалася чудова серія донецького воротаря Юрія Коротких, який несподівано для всіх став всесоюзним рекордсменом.
Здавалося, народилася зірка національного масштабу. Але нi. Наступний сезон Коротких ще провів як перший номер у команді, але в 1968 його вже відтіснив на другий план черговий 'молодий' - Олександр Говоров. І відтіснив настільки міцно, що у 1969 ми бачимо Коротких вже на клас нижче – у криворізькому 'Кривбасі'. Потім ще одне зниження – три роки у Маріуполі (тоді Жданов). І 1973 року воротар, який вписав своє ім'я в історію, закінчив кар'єру дуже тихо, без фанфар і газетного шереху.
