Світла дюжина: усі великодні матчі в історії Шахтаря

Сьогодні, у день православного Великодня, хочеться думати лише про це. Але можна одночасно – і про футбол, тим більше, що ці сфери цілком перетинаються. 'Терикон' провів історичне дослідження у пошуку аналогічних випадків за всю історію 'Шахтаря'. І знайшов 12 таких випадків...

Ось список великодніх матчів 'Шахтаря'. Він відкривається неймовірно далеким від нас чемпіонатом СРСР 1948 року.

2 травня 1948. 'Трактор' Сталінград - 'Шахтар' 0:2
29 квітня 1951 року. 'Шахтар' - ВВС 2:0
25 квітня 1954 року. 'Шахтар' - 'Торпедо' Сталінград 1:0
17 квітня 1955 року. 'Шахтар' - 'Спартак' 2:0
6 травня 1956 року. 'Шахтар' - 'Динамо' Київ 1:1
21 квітня 1957 року. 'Шахтар' - 'Зеніт' 1:1
10 квітня 1966 року. 'Шахтар' - СКА Ростов 0:2
21 квітня 1968 року. 'Чорноморець' - 'Шахтар' 1:1
8 травня 1983. 'Шахтар' - 'Металіст' 1:0 (фінал Кубка СРСР)
15 квітня 2001 року. 'Шахтар' - 'Дніпро' 3:1
19 квітня 2009. 'Металург' Донецьк - 'Шахтар' 1:2
1 травня 2016. 'Шахтар' - 'Динамо' Київ 3:0

Ну, а тепер приступимо до предметного аналізу.

Пономарьов, Пономаренко та інші

Отже, 2 травня 1948. Початок нашої історії. Великдень, який тоді, зрозуміло, не відзначався на державному рівні, але все одно теоретично існував у житті окремих. Для пересічної радянської людини це була просто весняна неділя, до того ж прикрашена туром футбольного чемпіонату. У тому році турнір замислювалися з небаченою грандіозністю - у вищу лігу (вона тоді називалася 'Перша група') нагнали аж 30 команд з усіх союзних республік та великих промислових центрів, розподіливши їх по двох групах. Але дуже швидко від цієї витівки відмовилися - і вольовим рішенням відсікли від боротьби за нагороди 16 команд, які здалися найслабшими організаторам. До них потрапив і 'Шахтар'. Але свій матч він зіграти встиг. Противником став сталінградський 'Трактор' - дуже пристойна за тими роками команда, яка подарувала футболу великого форварда Олександра Пономарьова, який потім ще скаже своє слово і в 'Шахтарі'. До Сталінграда команда зі Сталіно їхала зовсім не фаворитом - але у своєму першому великодньому матчі виграла, всупереч прогнозам та рейтингам.

Загалом початок цієї православно-футбольної історії для 'Шахтаря' вийшов цілком оптимістичним. Перші 4 великодні матчі команда виграла, хоча суперники траплялися дуже серйозні. Скажімо, 1955-го це був 'Спартак', чемпіон СРСР, на базі якого тоді формувалася збірна Союзу. На поле стадіону 'Шахтар', переповненого понад будь-яку міру (на трибуни всіма правдами і неправдами пробралося 30 тисяч осіб), вийшли такі аси, як Ігор Нетто, Микита Симонян, Анатолій Ільїн, Анатолій Ісаєв, Анатолій Масленкін, Борис Татушин... Вершки радянського футболу! Але ніхто з них так і не зміг вразти 'гірницькi' ворота, якi бездоганно захищав Віктор Чанов-старший. А ось господарям вдалося це двічі – на 18-й хвилині відзначився молодий Валентин Сапронов, а наприкінці, на 90-й – Петро Пономаренко. Можливо, це була найзначніша великодня перемога 'Шахтаря' у чемпіонатах СРСР.

Говорячи про 50-ті роки, не можна не згадати ще один чудовий великодній матч. Він припав на чемпіонат 1951 року - перший в історії 'Шахтаря', який приніс команді медалі. Щоправда, початок турніру вийшов зовсім не перспективним - у перших трьох поєдинках на своєму полі 'гірники' були тричі биті. Втішатися можна було лише тим, що програвали найсильнішим командам країни - ЦДСА та московським Динамо і Спартаку. Четвертий суперник ВПС теж представляв столицю, але все ж таки класом був нижчим. Незважаючи навіть на те, що покровителю клубу Василю Сталіну, синові зрозуміло кого, вдалося перед початком сезону переманити з армійського клубу зіркового Всеволода Боброва. На гру в Сталіно Бобров теж вийшов, і свій внесок у гру зробив. Льотчики взагалі атакували більше та цікавіше. Але забити не змогли. А на початку другого тайму блиснув вищезгаданий Олександр Пономарьов, який перейшов до 'Шахтаря' з московського 'Торпедо'. Він вразив ворота ВВС чудовим ударом зі штрафного, відкривши рахунок своїм голам у новій команді. Плюс, це був ще й 200-й гол в історії 'Шахтаря/'Стаханівця'. Наприкінці матчу Пономарьов показав свій клас в іншій ролі, зробивши геніальну гольову передачу на Дмитра Іванова. 0:2 - таку пігулку проковтнув молодший Сталін у місті імені його батька.

Кубок Союзу з великоднім відтінком

Загалом, підсумовуючи всі великодні матчі 'Шахтаря', треба визнати, що в ці дні він діє виключно вдало. У 12 матчах було здобуто 8 перемог, зафіксовано 3 нічиї (причому всі чомусь - з рахунком 1:1) та лише одна поразка. Вона відбулася у 7-му за рахунком великодньому матчі, причому на донецькій землі. Суперником був ростовський СКА, який саме того сезону досяг піку свого розвитку. Чемпіонат країни для армійців виявився срібним, вони на фініші поступилися тільки незрівнянному київському Динамо Віктора Маслова. 'Шахтар', навпаки, не надто вражав (зрештою, ледве втримався у десятці найкращих). 10 квітня 1966 року на головному стадіоні Донецька йшла, в принципі, рівна гра, і до перерви не забив ніхто. Але у другому таймі гості показали, як треба використати свої шанси. Двічі м'яч у сітку воріт Шахтаря відправляв Геннадій Матвєєв - капітан армійців, дуже здібний форвард. 0:2 - так 'Шахтар' зазнав єдиної у своїй історії великодньої поразки.

Ну, а якщо говорити про найвидатнішу перемогу 'Шахтаря' у це свято, то тут, звичайно, варіантів немає. Щоправда, здобута вона була не в чемпіонаті, а в Кубку СРСР, але прямо принесла команді трофей. Мається на увазі, звичайно, фінал 8 травня 1983 року, коли на напівпорожніх 'Лужниках' зустрілися донецький та харківський клуби. Це був не перший український фінал в історії турніру - вже третій. Але це був перший з українських фіналів, у якому не брало участі київське 'Динамо'. Матч вийшов не дуже видовищним, і все вирiшилося у першому таймі, коли гол забив Сергій Ященко. У другому таймі 'Шахтар' грамотно зіграв за результатом - і вчетверте у своїй історії завоював Кубок СРСР. Москвичі матч практично проігнорували – не надто цікаво місцевому вболівальнику було стежити за розбірками двох південних команд. Цієї неділі у них знайшлися цікавіші справи...

Це був останній великодній матч у радянській історії 'Шахтаря'. Якось так вийшло, що ні в 70-ті, ні в 80-ті роки в чемпіонаті Союзу донецька команда жодного разу не грала у це свято, хоча тури союзної першості проводились у ці дні регулярно. Начебто укладачі календаря спеціально виводили 'гірників' з-під Великодня! Ситуація, яка разюче відрізняється, наприклад, від 50-х - в межах цього десятиліття 'Шахтар' зіграв цілих 5 великодніх поєдинків.

Зовсім не добрі пристрасті...

Ну, а в незалежну українську еру великодня історія 'Шахтаря' виходить поки що вкрай мізерною. За весь цей час гірники зіграли всього 3 поєдинки в ці світлі дні. І всі 3 виграли.

Звичайно, найзначнішою стала перемога 1 травня 2016 року над принциповим із суперників - київським 'Динамо'. І не просто перемога, а розгром! Сезон загалом для 'Шахтаря' вийшов небездоганним, 'золото' від команди спливло. Але своє задоволення у програному чемпіонаті команда таки отримала. У тій ситуації для 'Шахтаря' набагато більше значення мав півфінал Ліги Європи з 'Севільєю', тому на 'Динамо' вийшов не найсерйозніший склад з такими людьми, як Каніболоцький, Кобін, Веллінгтон Нем... Але навіть так 'Динамо' було обіграно 'в одну хвіртку'. 'Шахтар' забив голи на 33-й, 73-й та 78-й хвилинах. Останній гол 'зірвав дах' у Андрія Ярмоленка, який по-хамськи врізав по ногах Тарасу Степаненку в абсолютно неігровому епізоді. Почалася грандіозна бійка, в результаті були вилучені Ярмоленко, Степаненко, Кучер та Луческу. Вирування пристрастей продовжилося і після матчу - зокрема, Олександр Шовковський натякнув, що тепер у Степаненка в Києві можуть бути проблеми...

Загалом, зовсім не добрим і не світлим виявився цей великодній матч 'Шахтаря'. Все-таки від футболу в такий день чекаєш більшої миролюбності.