Порахуємо плюси: про найкращий сезон найкращого Шахтаря
Найбільшим на нагороди періодом в історії союзного Шахтаря були 70-ті роки - точніше, відрізок з 1973 по 1981 включно, коли більшість команди складали ті, хто їй ці нагороди приносив. Але який із сезонів того періоду можна вважати найвдалішим? Відповісти це питання адекватно дуже складно - занадто багато параметрів треба враховувати. Ми взяли один, найпоказовіший - різницю забитих та пропущених м'ячів. І ось що вийшло...
Сезон 1974 - мінус 4
Найбільш невдалий сезон за весь цей час – і єдиний випадок із негативною різницею. Зрозуміло, звідки вона взялася. Шахтар посів 12-е місце, здобув 8 перемог, 12 разів програв – такий розклад, власне, і передбачає легкий мінус. Цікаво, що ще за 5 матчів до кінця чемпіонату Шахтар мав плюс 3. Але фінішував огидно, із цих 5 матчів програв три із загальним рахунком 0-7. Підсумкові показники – 31 забитий м'яч та 35 пропущених.
Сезон 1980 - плюс 5
Досить вдалий рік для 'гірників' - 6-е місце (щоправда, з неабияким відставанням від трійки призерів), за результативністю - п'ятий результат. Хоча пропускала команда все-таки забагато, що дивно за таких воротарів, як Юрій Дегтерєв та Віктор Чанов. Але факт є факт – у 34 матчах лише 9 разів команда зберігала ворота у недоторканності, від тбіліських динамівців у гостях отримала 'троячку', а від киян – взагалі п'ять (теж на виїзді). Зрештою, утворилася така різниця м'ячів – 45:40.
Сезон 1973 – плюс 6
Перший сезон після повернення з Першої ліги виявився цілком позитивним. Під керівництвом молодого тренера Олега Базилевича команда заграла зухвало та цікаво, прийшла до фінішу 6-й – щоправда, голів забила небагато, лише 32 у 30 матчах (11-й результат). Але зате могла похвалитися міцним захистом – пропустила стільки ж, скільки й чемпіон – єреванський Арарат (26). Майже половину матчiв (14) зіграла на нуль. Найрезультативніший матч сезону у її виконанні - 4:1 з ЦСКА. Більше з великим рахунком у тому році Шахтар не перемагав.
Сезон 1977 – плюс 7
Дуже похмурий сезон. Понад половину матчів (16 із 30) Шахтар закінчив миром - тоді на весь союзний чемпіонат обрушилася нічийна епідемія. З решти Шахтар виграв 9, програв 5, різниця м'ячів 31:24. Підсумкове місце - цілком стерпне, 5-те, всього за 3 очки від трійки призерів. Зазначимо, що половину нічийних матчів команда зіграла 'всуху'. Але іноді її проривало – у чотирьох випадках вона забивала по 3 голи. Найрезультативніший поєдинок провела у передостанньому турі, на виїзді, влаштувавши ефектну перестрілку з Крилами Рад 3:3, які на той момент давно втратили шанси залишитися у Вищій лізі.
Сезон 1978 – плюс 11
Досить скромний показник для сезону, в якому Шахтарю за певних розкладів світило 'золото'. Перше місце зайняти тоді не вдалося, обмежилися 'бронзою' (другою в історії), продемонструвавши не найблискучішу гру в обороні (31 пропущений гол у 30 матчах). Особливих провалів начебто не було - єдиною командою, яка зуміла забити гірникам тричі, парадоксально став Кайрат. Але майже у кожному матчі пропускали по одному-два голи. Зате з результативністю все було цілком нормально - 42 голи, тільки чемпіони-грузини мали більше (45). Можливо, саме балансу між обороною та атакою якраз не вистачило для чемпіонства.
Сезон 1981 – плюс 12
От цікавий результат. Начебто нічого особливого команда не показала, посівши всього 7-е місце, але різницю заробила дуже хорошу (51:39), ставши 4-ою командою чемпіонату за результативністю (Віктор Грачов із 12 голами увійшов до топ-10 найкращих бомбардирів). Протягом року вдалося здобути 6 перемог з великим рахунком, а в липні вийшла серія з трьох матчів, у яких 'гірники' забили 14 (!) голів (4:0 з ростовським СКА, 5:0 з Нефтчі, 5:3 з Дніпром). На протилежній чаші терезів - інша унікальна серія: 5 поспіль матчів у червні, що завершилися з рахунком 1:1.
Сезон 1975 – плюс 22
Перше 'срібло' в історії клубу ознаменувалося небувалою різницею м'ячів – плюс 22! Коли це було? Ніколи. До цього піковим був бронзовий сезон 1951 (плюс 14 - 44:30). Цього разу, забили 45 (другий результат після чемпіонів киян – у тих 53), пропустили лише 23 (найкращий показник, разом із динамівцями Москви). Ось те, що називається баланс! Перевершити київське Динамо, першу команду-мрію Валерія Лобановського, того сезону було неможливо, але Шахтар відстав від цього ідеалу всього на 5 очок. Всю міць тієї команди продемонстрував її 'срібний' фініш, коли втрачати очки було зовсім не можна. Шахтар виграв 4:0 у СКА та 3:0 у Арарату. Класика!
Сезон 1979 – плюс 24
І все-таки вийшов у Шахтаря ще більш переконливий сезон. У 1979 дотягнутися до 'золота' було реальніше, ніж чотирма роками раніше, явного гегемона чемпіонат не мав - а донецька команда, незважаючи на вiдхiд кількох важливих виконавців, грала так, що аж іскри летіли. Перше місце таки пішло до Спартака, але Шахтар на своєму другому виглядав дуже добре! 57 забитих голів (найкращий показник в історії команди – правда, у 34 матчах, а не в 30, як було, наприклад, у 1975), 33 пропущені – найкраща різниця в історії команди. І виходить, що саме той склад Шахтаря – найкращий в історії?
