Оплот Руху: що ми знаємо про Богдана Слюбика
Ще один український футболіст потрапив до списку номінантів на приз Golden Boy – найкращого молодого футболіста mupa. Це центральний захисник Богдан Слюбик, який, незважаючи на свої юні роки, вже добре відомий українському вболівальнику. У Руху він – одна з ключових фігур і, зважаючи на все, до збірної України йому вже недалеко. Terrikon.com вивчає досьє молодого футболіста, знаходячи там багато цікавого...
Зі всіх нинішніх молодих талантів Руху, якими наповнена команда, саме Богдан Слюбик знає тренера Віталія Пономарьова найкраще. Він займається під керівництвом цього наставника з 5-го класу, коли прийшов до СДЮШОР 'Карпати'. Пономарьов саме там розпочинав тренерську кар'єру. Вони пропрацювали разом кілька років. Безумовно, це полегшило Слюбику просування в Руху, коли Пономарьов очолив команду в березні 2023 року. Справа не в протекції, а в тому, що Слюбик знав, чого тренер хоче і як цього досягти. Пономарьова він відчуває з півслова, насолоджується роботою з ним, тому що "цей тренер вміє знайти підхід до кожного, бачить сильні сторони футболістів, вміє поговорити з ними та налаштувати".
Богдан Слюбик народився 11 лютого 2004 року в селі Ушковичі недалеко від Львова. Самим місцем народження було зумовлено, якій команді він симпатизуватиме і куди прагнутиме. Це були Карпати, до яких він прийшов, коли серйозно вирішив займатися футболом. Інших сильних симпатій в українському футболі він не має - якщо не рахувати Рух, зрозуміло, але це вже симпатія набута, так би мовити, за виробничою ознакою.
Дитинство Богдана не було безхмарним. Його батьки розлучилися, мати вийшла заміж вдруге і з вітчимом поїхала до Італії, де народилася його сестра. Сам Богдан виховувався здебільшого дідусем, бабусею та дядьком. Що з цього вийшло б, невідомо, але футбол допоміг йому організуватися, дисциплінуватися та знайти мету.
Молодь Руху дуже швидко вливається у дорослу команду. Слюбик - ще швидше, ніж багато хто. Він дебютував у Прем'єр-лізі 9 жовтня 2022 року, вийшовши на заміну в кінці матчу з Динамо. А вже наприкінці року вболівальники визнавали його найкращим у команді. Богдан скромничав, казав, що то заслуга колективу, а йому ще треба багато працювати над собою. Проте перший момент слави він пережив саме тоді.
У тому ж сезоні Рух U-19 робив подвиги в Юнацькій лізі УЄФА. Слюбик був найважливішим елементом тієї прекрасної команди, яка вразила Європу. Щоправда, на старті в матчі з польським Заглембе отримав вилучення за дві картки, але в поєдинках, що залишилися, грав беззмінно. У першому раунді плей-офф із Інтером зумів наглухо зацементувати свою зону, забив у післяматчевій серії пенальті. У наступному раунді Рух таки поступився Мілану, причому Слюбик зіграв не бездоганно, неправильно посівши позицію в ключовому моменті - але все одно його гра привернула увагу скаутів цілого ряду італійських клубів: Лаціо, Мілана, Сассуоло, Удінезе.
Сам він саме в Італії і хотів би зрештою опинитися - але не через якусь особливо любов до футболу Серії А, хоча до неї і небайдужий. Має особливий, особистий стимул. Як уже говорилося, в Італії живе його мати, і йому хотілося бути ближче до неї. Проте одного разу він уже робив вибір не на користь Італії. Історія ця давня. "Моя мама живе у містечку Абано-Терме. Я туди часто приїжджав. Був на перегляді у місцевій команді. Вони були готові брати мене. Але я вирішив повернутись в Україну. Це було у шостому класі. Знала про це тільки мама", - розкрив він якось сімейний секрет.
Професійна філософія Слюбика досить проста. Ось як він її формулює: "Головне – впевненість у собі. Багато гравців зупиняються, коли потрапляють до першої команди або запрошуються до тренувань. Потрібно шукати сили постійно вдосконалюватись і рухатися вперед. Якщо ти граєш за U-19, потрібно ставити мету – перша команда. У першій команді потрібно стати основним гравцем. Заявити про себе в Україні, а вже потім рухатись далі".
Слюбику вже не звикати вважатися одним із лідерів свого покоління. Нещодавно, на початку лютого він мало не став найкращим молодим футболістом минулого року у віковій категорії U-19 за версією проєкту 'Золотий талант'. Там у нього вийшла запекла конкуренція з Єгором Ярмолюком. У підсумку Ярмолюк таки виграв конкурс (його згадали в 90 опитувальних анкетах), але Слюбик поступився зовсім небагато (його результат - 87).
Футбольний кумир Богдана Слюбика - Неймар, а щодо захисту, то тут приклад для наслідування - Антоніо Рюдігер. За всіх зовнішніх відмінностей, ігрові манери у них схожі. Так, Слюбик трохи нижче (186 сантиметрів проти 190 у Рюдігера), але так само, як і німецький ас, молодий гравець Руху швидкий, атлетичний, вміло тримає м'яч, має конструктивний пас, що зав'язує атаки, взагалі добре розуміє гру, швидко приймає рішення і дуже не любить поступатися в єдиноборствах.
Він не дуже любить заглядати в майбутнє, але коли його попросили уявити, що з ним може бути через п'ять років, відповів так: "Хотілося б дорости до національної збірної і грати у провідному європейському чемпіонаті. Нині всі думки пов'язані з Рухом. Все залежатиме від роботи та успіхів на футбольному полі. Крок за кроком слід рухатися вперед".
