Від Пономарьова до Пономаренка: топ-16 найефективніших бомбардирів старого Шахтаря
Будемо чесні перед собою: Шахтар радянських часів був не дуже багатий на видатних бомбардирів, принаймні, за союзними мірками. Але все-таки вони в нас були. Terrikon.com вирішив влаштувати їм ревізію, вибудувавши за ефективністю...
Принцип формування рейтингу простий. Для початку ми взяли всіх футболістів в історії Шахтаря 1938-1991, які ставали найкращими бомбардирами команди за підсумками сезону. Потім відсікли всіх, хто провів менше двох сезонів. І на останньому етапі відсіву - видалили зі списку всіх, середня результативність кого не перевищувала 0.20 голів за матч.
У результаті у нас залишилося 16 футболістів, кожен з яких вартий поваги та пам'яті, кожен з яких залишив свій слід і запам'ятався вболівальникам. Деякі імена можуть викликати питання - хтось вважатиме їхнє потрапляння до нашого списку несправедливим. Але, як давно відомо, стовідсотково справедливих рейтингів не існує, навіть якщо їх цілком складає машина.
Подивімося ж на наш топ...
1. Олександр Пономарьов - 0.48 (22 голів у 45 матчах)
2. Григорій Балаба - 0.45 (36 голів у 80 матчах)
3. Віталій Старухін - 0.40 (110 голів у 270 матчах)
4. Юрій Захаров - 0.38 (32 голи у 84 матчах)
5. Микола Латиш - 0.31 (14 голів у 45 матчах)
6. Валерій Лобановський - 0.30 (16 голів у 53 матчах)
7. Іван Федосов - 0.29 (53 голи у 180 матчах)
8. Юрій Ананченко - 0.29 (52 голи в 179 матчах)
9. Віталій Савельєв - 0.29 (32 голи в 110 матчах)
10. Анатолій Родін - 0.27 (39 голів у 145 матчах)
11. Ігор Петров - 0.25 (84 голи в 332 матчах)
12. Віктор Грачов - 0.24 (80 голів у 334 матчах)
13. Сергій Щербаков - 0.23 (19 голів у 83 матчах)
14. Михайло Соколовський - 0.22 (105 голів у 485 матчах)
15. Віктор Колесніков - 0.22 (27 голів у 122 матчах)
16. Петро Пономаренко - 0.20 (19 голів у 95 матчах)
Перше враження від списку - відчуття загального задоволення. Якось так вийшло природним чином, абсолютно без нашого втручання, що перші чотири місця посіли представники чотирьох різних епох. Що свідчить: Шахтар усе-таки мав видатних виконавців у передній лінії завжди. Але якими ж різними вони були!
Довоєнний герой Григорій Балаба працював у шахті з юних років, щоб сім'я не померла з голоду. Талант від Бога, інтуїтивний форвард на кшталт Андрія Шевченка, який завжди вмів знайти своє місце у штрафному майданчику суперника, лідер прориву, водночас - не найпростіша людина, гаряча і конфліктна, але з тих, про кого заведено говорити "яскрава особистість".
Олександр Пономарьов - зірка союзного значення, один із найкращих бомбардирів чемпіонату СРСР усіх часів, який завершував у Шахтарі свою кар'єру, капітан і лідер команди, без якого була б неможлива сенсаційна "бронза" 1951 року - перший великий успіх клубу. Його 15 голів у тому сезоні залишалися неперевершеними протягом 28 років. Один із найвидатніших гравців Шахтаря за всю історію.
Шахтар героїчних кубкових часів початку 60-х представляє Юрій Захаров - один із четвірки тогочасних форвардів, можливо, не такий яскравий, як його партнер з атаки Юрій Ананченко, але помітно результативніший у середньому. Хоча, звісно, Ананченко провів удвічі більше матчів - хтозна, чи зберіг би Захаров свою спритність, якби пограв у Шахтарі стільки ж.
Ну, і Віталій Старухін, про якого говорити взагалі не треба. Чи вже треба? Ну гаразд, скажемо, тільки дуже коротко. Найкращий бомбардир і футболіст країни в 1979. Найкращий бомбардир команди у п'яти сезонах. Рекордсмен команди за кількістю голів, забитих протягом одного чемпіонату, зокрема вже й в українські часи (26 - це більше, ніж у Генріха Мхітаряна та Алекса Тейшейри).
Коротко все одно не вийшло. Ну, вибачте:)
Тепер - про деякі дивні моменти нашого рейтингу. Найбільша, напевно, велика - присутність у ньому Миколи Латиша, який до закінчення своєї кар'єри більше асоціювався з московським Динамо, ніж із Шахтарем. Але тут яка історія? Латиш провів винятковий сезон 1978, в якому забив 11 голів у чемпіонаті СРСР - більше за всіх у команді. Це раз. Друге - він відіграв у Шахтарі два з половиною сезони. І по-третє, його середня результативність сильно перевищила 0.20. Ну, хто ми такі, щоб не включати його до цього списку? Тим паче, що для тодішнього Шахтаря Микола справді був зіркою, на нього молилися хлопчаки, з ним не могли впоратися жодні захисники. Таке не забувається.
Дивовижний момент іншого роду - присутність у нашому списку Валерія Лобановського. Так-так, того самого. Валерій Васильович догравав у Шахтарі, два сезони провів, в одному з них (1967) став найкращим бомбардиром із 9 голами. І нехай він - людина, м'яко кажучи, не "гірницька", але тоді, в ті два не найславетніші для команди роки, був для неї еталоном не тільки футбольного мистецтва взагалі, а й бомбардирського класу зокрема. Таке не забувається теж.
І не повинно забуватися. Власне, для цього й складався цей рейтинг. Люди, які протягом уже майже століття забезпечують Шахтарю його гольову потребу, - герої, імена яких для справжніх уболівальників завжди щось значать...
