Три банки: як Шахтар самого Лева Яшина образив
Всім відомо, що найкращим воротарем в історії футболу багато хто, і ФІФА в тому числі, вважають Льва Яшина. Ця унікальна людина, звичайно, пропускала, але все-таки частіше - ні. Ну, а так, щоб пропустити відразу три голи - таке в його кар'єрі взагалі траплялося вкрай рідко. Але одного разу це сталося в матчі з Шахтарем, і сьогодні Terrikon.com згадує унікальне....
Сталося це 15 серпня 1959 року. Час для Шахтаря був, прямо скажемо, так собі. Міцна команда, яка в середині 50-х повернулася до вищої ліги, спочатку трималася бадьоро, посідала 7-8 місця, що вважалося пристойним результатом, з огляду на тодішню абсолютну гегемонію п'яти московських гpaндів (з вкрапленням одного київського). Але в 1959 році команда почала розсипатися на очах, поразки йшли одна за одною - і до серпня Шахтар безнадійно загруз у турнірному болоті: останнє місце з однією перемогою і двома нічиїми в 11 матчах при гнітючій різниці голів 8 - 22.
Московське Динамо, навпаки, парило в зеніті, очолювало таблицю з відривом, мало прекрасну оборону (чим славилося все те десятиліття) з майже непробивним Яшиним (7 пропущених голів у тих же 11 матчах). Забігаючи наперед, скажемо, що воно так і стало в тому сезоні чемпіоном, а більше двох голів пропустило всього двічі. І один з цих випадків якраз припав на Шахтар, чого ніхто вже ніяк не міг очікувати.
Взагалі, в ті роки Динамо з Шахтарем, як правило, розбиралося легко. Наприклад, в 1955, після повернення "гірників" в групу найсильніших, просто затоптало їх - 6:0, а восени в Сталіно ще додало 3:0. У 1957 році була перемога з рахунком 7:2, в 1958 - 4:1. Загалом, рівним суперником Динамо Шахтар вболівальниками не вважався - ні чужими, ні, чесно кажучи, своїми. У тому ж чемпіонаті, про який ми ведемо мову, на початку сезону у себе на полі донбаська команда поступилася 0:2, і це виглядало закономірним. Але 15 серпня в Москві все пішло за зовсім іншим сценарієм.
Вже на 8-й хвилині Шахтар відкрив рахунок - ініціативу проявив Олександр Кольцов, досвідчений футболіст, який багато чого побачив, кілька років грав у київському Динамо. Але родом був з Донбасу, з Лисичанська, тому його запізніла поява в головній команді регіону виглядала логічною. Для Динамо гол Кольцова став легким шоком, і москвичі відходили від нього досить довго, ніяк не вдавалося підібрати ключі до непоступливої оборони гостей (а матч проходив на знаменитому столичному стадіоні Динамо в присутності 30 тисяч нетерплячих глядачів, з яких за Шахтар вболівали, напевно, з десяток людей).
Зрештою, багаторазовий чемпіон Союзу розібрався в тому, що відбувається, і один за одним забив два голи (на 31-й хвилині - Віктор Царьов, на 32-й - Генріх Федосов, обидва з досвідом гри за збірну СРСР). А коли незабаром після перерви теж широко відомий Алекпер Мамедов ще раз пробив донецького воротаря Євгена Лемешка (колишнього киянина і майбутнього успішного тренера) - здавалося, що відбуваються чергові похорони Шахтаря.
Але похорон було скасовано. Шахтар зміг зробити те, що мало кому вдавалося і в Союзі, і в світі - тричі засмутити Яшина.
Взагалі, відсоток матчів, в яких великий воротар пропускав три голи та більше, в його кар'єрі - десь близько 2,8 (може, і менше, але зі статистикою тоді було, як то кажуть, не альо). Тобто - дуже рідкісні винятки. Уникнути таких невдач неможливо, це вам скаже будь-який професійний голкіпер. Сам Яшин, людина зазвичай небагатослівна, на цю тему не особливо поширювався, але говорив, наприклад, так: "Буває, м'яч летить так, що навіть пальцем не зачепиш. У такі моменти розумієш: футбол - гра, де не все залежить від тебе". Або таке, майже філософське: "Воротар — останній, хто зустрічає м'яч, але не єдиний, хто повинен його зупинити. Гол — це результат гри всієї команди, а не тільки мого промаху".
У тому, що сталося 15 серпня 1959 року на московському стадіоні Динамо, зійшлося все - і розслабленість захисту, який повірив, що справа вже в капелюсі, і якісь неправильні, незручні для воротаря траєкторії м'яча, і суперник, який з якоюсь остервенілістю раптом попер вперед. Ймовірно, це був напад відчаю, коли втрачати вже нічого, і бере досада за те, що нічого не виходить, що ти - на останньому місці, а відчуваєш, що це несправедливо.
Це був нетривалий сплеск, але він приніс Шахтарю успіх. Досвідчений Іван Федосов і молодий Юрій Захаров забили два голи поспіль - на 60-й і 62-й хвилині. Рахунок 3:3 виглядав для Динамо образливо, і вони постаралися відразу поставити провінціалів на місце. Але не вийшло ні швидко, ні повільно. Бувають такі дні, ви ж розумієте. Шахтар зберіг позитивний рахунок і поїхав з Москви героєм.
На жаль, в довгостроковій перспективі це нічого не змінило. "Гірники" так і закінчили той сезон на останньому місці, хоча в другому колі перемагали вже втричі частіше. Врятувала від пониження в класі тільки реформа - вищий дивізіон радянського футболу вирішили збільшити, а аутсайдерів попереднього сезону - пробачити. Шахтар залишився серед найсильніших, щоб і далі періодично відщипувати у столичних команд очко-друге. Так, як зробив це в історичному матчі з трьома голами Яшину...
