Нещодавно, повідомляючи про хет-трик Кауана Еліаса, ми говорили про героїв минулих часів — тих, хто за часів незалежної України забивав у Шахтарі не менше трьох голів за матч. Швидко з’ясувалося, що найкращим серед них є Олег Матвєєв, який робив це чотири рази (а якщо врахувати Кубок України, то аж 6 разів). Сьогодні Terrikon.com згадує легенду 90-х...

Примітно, що на початку кар’єри Матвєєв довго взагалі не забивав. Півтора стартові сезони в Ростсельмаші — нуль, сезон 1991 року в київському Динамо (переважно на замінах) — теж нуль. І лише в першому скороченому чемпіонаті України відкрив рахунок своїм голам, вразивши ворота СК Одеса.

Дивуватися особливо нема чому. У «Ростсельмаші» Матвєєв грав на позиції опорного півзахисника, і до юнацької збірної країни його взяли саме на цю позицію, і динамівським скаутам він саме на ній припав до душі. Але в Динамо 1991 року виник дефіцит нападників — найкращі гравці тоді один за одним тікали за кордон. І Матвєєва почали випробовувати в нападі або під нападом.

І саме як форвард він уже переходив до Шахтаря — в рамках епічного (як з’ясовується в ретроспективі) обміну на Сергія Реброва. І в першому ж сезоні став з 11 голами найкращим бомбардиром команди (якщо точно, то поділив це звання з Сергієм Ателькіним). Майже половину він забив протягом вражаючих 14 днів у жовтні — на початку листопада 1992 року, у трьох поспіль матчах — дубль у ворота Волині, дубль у ворота Вересу та гол у ворота Кривбасу. Це миттєво зробило його улюбленцем футбольної публіки (досить нечисленної тоді, на жаль).

Наступний сезон видався набагато кращим. У чемпіонаті України "Мотя" відзначився 17 разів і ледь не став найкращим бомбардиром, але один гол все-таки поступився Тамерлану Гусейнову з Чорноморця. Заради справедливості зазначимо, що 5 із цих 17 голів він забив з пенальті. І обидва його хет-трики теж включали 11-метрові удари. Перший він оформив у легкому кубковому матчі з Покуттям із Коломиї (7:1) — заспокоїв суперника, який за рахунку 0:3 на мить оговтався в шаленій надії. Але на гол аутсайдера Олег відповів трьома влучними ударами протягом 18 хвилин.

А перший хет-трик у чемпіонаті у нього вийшов 20 березня 1994 року в матчі проти луганської Зорі-МАЛС. Тут Матвєєв солірував сам від початку й до кінця (3:0), але знову ж таки, свої голи забив у короткий проміжок часу, цього разу — у другій половині першого тайму, за 17 хвилин. Йому взагалі була властива певна імпульсивність як в окремих матчах, так і протягом турнірів. При цьому його працьовитість незмінно відзначали коментатори та цінували донецькі вболівальники, виховані на футболі саме такого типу.

Втім, Матвєєв був досить багатогранним. Він вдало поєднував у собі найкращі якості центрального півзахисника (бачення поля, вміння маневрувати по фронту та по вертикалі, ривки з глибини) і форварда (точний і сильний удар, рішучість, швидкісна техніка). Плюс рідкісне вміння пробивати штрафні. Це був першокласний атакувальний футболіст, а їхній дует з Ателькіним, напевно, можна вважати найкращим у нападі Шахтаря тієї епохи.

Але повернемося до гольових подвигів Матвєєва.

У сезоні 1994/95 він уперше в житті зробив покер — але це сталося в матчі Кубка України проти Ворскли. Шахтар переміг з розгромним рахунком — 8:0, а всі свої голи Олег забив ще до перерви, після чого поступився місцем ветерану Віктору Грачову. А ось у чемпіонаті справи йшли так собі. Там на роль головного бомбардира вийшов інший досвідчений футболіст, який повернувся з-за кордону — Ігор Петров (14 голів за сезон). Матвєєв обмежився чотирма.

А потім в історії донецького клубу почалася нелегка смуга, похмурим апофеозом якої стала загибель президента клубу Ахатя Брагіна. Раніше пішов Валерій Яремченко, потім він очолив Кремень — і до нього туди приєдналася група "гірників", включаючи Матвєєва. Через півроку Шахтарю вдалося повернути їх усіх разом із тренером, і Матвєєв провів винятковий сезон, який нарешті приніс йому звання найкращого бомбардира чемпіонату України з 21 голом (6 з пенальті). Цікавий нюанс: його головним суперником у цій суперечці став Ребров. Випередивши киянина у боротьбі за м’яч, Матвєєв відповів на віртуальне запитання: хто з них був ціннішим у обміні 1992 року? Ну, принаймні, такі інтонації лунали в пресі, яка ще не забула обставин резонансної угоди між Шахтарем і Динамо.

У тому сезоні в Матвєєва була серія з 5 результативних матчів поспіль. Був принциповий хет-трик проти Кремня (4:2). І був покер в історичному розгромі запорізького Торпедо (9:1 — найбільша перемога Шахтаря в історії). Саме Матвєєв і відкрив рахунок, і закрив його. Зазначимо, що в обох цих матчах донецький форвард забивав по голу з пенальті, які реалізовував із винятковим холоднокров’ям.

Це була практично лебедина пісня великого форварда, заспівана у віці всього 27 років. Потім він пропустив майже сезон через травми, повернувся, забив 7 голів у чемпіонаті 1998/99 — але це вже була зовсім інша історія. В атаці соло виконувала нова зірка — Андрій Воробей. Матвєєва відсунули в глибину, де він сумлінно виконував свою роботу, в якій забиті голи перестали бути головним. Про жодні хет-трики чи покери вже не йшлося.

Останній свій матч у складі Шахтаря він зіграв 29 квітня 2000 року. І пішов, забравши з собою звання рекордсмена клубу за кількістю матчів із "трьома плюс" голами. Звання, яке у нього поки що нікому не вдалося відібрати...