За підсумками осіннього чемпіонату СРСР 1976 (тоді за один рік зіграли два чемпіонати) 'Шахтар' ледве не був з Вищої ліги. Команду мало не потопила людина, іменем якої донецькі вболівальники ще кілька років нецензурно висловлювалися. Це був суддя Володимир Фардман, і Terrikon.com згадує, що ж тоді за його участю сталося...

Ситуація у тому усіченому, однокруговому чемпіонаті склалася просто дивовижна. 'Шахтар' провів у ньому 5 матчів проти московських команд. І 3 із них (всі ті, які донецький клуб зіграв на виїзді) судив один і той самий арбітр – Володимир Фардман із Єйська. Але це ще добре. Дивимось на результати. Усі 3 матчі 'Шахтарем' програно з рахунком 0:1. Теж буває. Але 2 з них програно після пенальті. Це вже викликає якісь невиразні підозри, навіть якщо не дивитися на обставини. А ми якраз подивимося.

26 жовтня 1976 року відбувся матч з 'Торпедо'. Москвичі в чемпіонаті лідирували і, якщо об'єктивно, грали набагато краще за 'гірників'. Але в тому матчі забити ніяк не могли. На мерзлому полі у них гра не йшла, хоча в другому таймі вони придавили і подали чотири кутові поспіль. Суперник стояв стіною і чітко робив свою справу аж до 88-ї хвилини, коли у своєму штрафному донеччанин Віктор Кондратов пішов у стик із суперником. Хто там кого сильніше зачепив, можна сперечатися, тим більше, що відео цього моменту не залишилося. Але в центральних газетах писали, що це безперечний пенальті. Так чи інакше, Фардман без вагань вказав на вiдмiтку, і 'Торпедо' забило переможний гол.

Але це було ніщо порівняно з тим, що сталося 8 листопада на московському Центральному стадіоні імені Леніна у Лужниках.

Перед цим матчем 'Шахтар' йшов на 11-му місці з 12 очками, 'Спартак' - на 14-му з 11. Обом командам загрожував виліт з Вищої ліги - щільність у нижній частині таблиці була неймовірна. Кожне очко було на вагу золота, і два аутсайдери мали намір перемогти будь-що-будь. Але якщо 'Шахтарю' доводилося покладатися тільки на свої сили, то у 'Спартака' знайшовся помічник. Ну ви зрозуміли. Суддя Фардман.

Щоб не спотворювати картину подій, надамо слово очевидцю - Віктору Звягінцеву, відомому як красномовством, так і неупередженістю. Він тоді був у київському 'Динамо', але перебував у Москві на лікуванні. І на матч прийшов глядачем. Ось як він згадує те, що відбувалося на полі:

'Суддя у першому таймі призначає пенальті проти 'Шахтаря', якого й близько не було. Розганяється спартаківець Булгаков – наш воротар Чанов парирує удар! Другий тайм. Ще один пенальті. Б'є вже Валерка Гладилін – не забиває! Фардман командує перебити: голкіпер, мовляв, зійшов із місця. Хлопці до арбітра: що ти робиш! А той у відповідь: 'Спартак' битиме, поки м'яч у ворота не влетить!'

Ситуація мала цікавий нюанс. Фардману в 1976 році виповнилося 50 років, а це був граничний вік для судді, за тодішніми радянськими правилами. І матч 'Спартак' - 'Шахтар' став останнім у його кар'єрі. Тобто дискваліфікації чи якихось інших санкцій він міг не побоюватись. Та їх і не було б у будь-якому випадку, швидше за все.

Загалом Гладилін з другої спроби таки забив. Ішла 48-а хвилина, але до кінця матчу донеччани змінити нічого вже не змогли. В результаті, за один тур до фінішу 'Спартак' перемістився на 10-те місце з 13 очками, 'Шахтар' опустився на 12-те. І, як і раніше, обидві команди теоретично стояли "на вилiт.

А після матчу стався інцидент за участю Фардмана та Віталія Старухіна, про який донецький бомбардир згодом розповідав так: 'Сталося так, що в підтрибунному тунелі наші дороги сходяться. Фізіономія у Фардмана задоволена-задоволена, в роті 'беломорина', погляд нахабно-урочистий: мовляв як я вас! Може, не зустрілися б ми поглядами - нічого б і не було... Я підійшов до нього і долонею цигарки до рота запхав. Що тут почалося, не уявляєш! Воплі: Побив! Вбив! На СТК! Дискваліфікувати довічно!'

На СТК (спортивно-технічну комісію) Федерації футболу СРСР Старухіну таки сходити довелося. Знову ж таки, розповімо про це його власними словами: 'Треба знати, хто в ньому в ті роки засідав. Професійних людей – раз, два та й усе. В основному так звані громадські діячі, яким що футбол, що конкурс балалаєчників – все одно. Спочатку вимагали для Старухіна найвищого заходу, передбаченого регламентом чемпіонату, - дискваліфікації на 10 матчів. Останнім слова попросив Олексій Парамонов: 'Я не виправдовую Старухіна, але поклавши руку на серце, повинен визнати, що в подібній ситуації теж міг би не стриматися - такого суддівського нахабства я не бачив'. У результаті дискваліфікували мене на дві гри'.

Але найцікавіше, що всі зусилля щодо збереження 'Спартака' пішли прахом. Москвичам сильно не пощастило: останній матч вони проводили у Києві, де Динамо їм ніколи нічого не дарувало, а тим більше - у ситуації, коли йому самому очки були потрібні для боротьби за медалі. Кияни виграли 3:1. А 'Шахтар' у паралельному матчі вдома переміг московський 'Локомотив' 1:0 (рятівний гол вже у першій атаці забив Юрій Резнік). І, як на замовлення, виграли решта конкурентів 'Спартака' - 'Чорноморець', 'Дніпро', 'Арарат'. І 'народна команда', на подив усієї країни, вперше у своїй історії впала до Першої ліги.

Так закінчилася історія про нахабного Фардмана та про Бога, який, як відомо - не фраєр...