Від штовханини до Ютубу: 100 років футболу

За 100 років футбол змінився до невпізнання - візуально, технічно, тактично, організаційно, як завгодно. Але як саме це відбувалося? Terrikon.com пропонує пристебнути ремені та здійснити невелику подорож у минуле, де ми побачимо футбол століття на його 25-річних відмітках...

1925

Міжнародний футбол присутній у вигляді якоїсь штовханини - майже ніяких змагань (окрім таких локальних, як, наприклад, чемпіонат Великої Британії для збірних), лише хаотичні спаринги. Чемпіонат Південної Америки, щоправда, вже є, його встигли провести 8 разів (5 виграв Уругвай). З національними чемпіонатами теж не все гаразд - немає, наприклад, ні Серії А, ні Ла Ліги, ні тим більше Бундесліги. Вельми популярна точка зору, що національного Кубка - цілком достатньо для нормального існування футболу в окремо взятій країні.

Кращою нацією у світі беззаперечно вважаються англійці. На континенті їх бачать мало: здебільшого Англія б'ється з Шотландією, Уельсом та Ірландією (яким іноді, до речі, програє). Добираючись до європейських столиць, ніколи не поступається (2:2 з Бельгією 1923 року сприймалося як подвиг з боку суперників і було першим випадком, коли родоначальники футболу не змогли здобути перемогу над суперником з континенту). На островах уже давно розігруються національні чемпіонати.

Головна тактична схема всюди - "п'ять у лінію": два захисники, три півзахисники і п'ять нападників, що утворюють одну хвилю атаки. Головне в такому футболі - сила і натиск, хоча є вже суперечка між комбінаційним стилем (його основоположники - шотландці) і атлетичним (його від самого початку розвивали англійці). Швидкий біг і точність удару цінуються куди більше, ніж креативність і комбінаційність. Ніяких "метрономів", ніяких "фантазистів"!

1950

Через 25 років у футболі вже є думка, але ще немає грошей. Існує кілька тактичних схем на основі класичної "дубль ве", одна з них до болю нагадує нинішню модель із трьома центральними захисниками - хоча гра, звісно, геть інша, більш прямолінійна й силова, контролювати м'яч по дві-три хвилини навіть південноамериканцям на думку не спадає.

Людство вже знає, що таке чемпіонати світу, і якраз 1950-го на черговому розіграється одна з найбільших футбольних драм в історії, коли Бразилія, стовідсотковий фаворит у своїх домашніх умовах, програла фінал Уругваю. Але все це велике життя ще не має справжнього масштабу - спортивні медіа не набрали сили, телебачення взагалі відсутнє, вболівальники уявляють собі перебіг поєдинків за жвавими рядками в газетах і схлипами радіокоментаторів. Відповідно, немає і справжніх футбольних богів, яких створить саме телебачення - поклонятися завжди легше тому, кого бачиш.

Не вигадано ще й європейських клубних турнірів - а отже, немає і справжніх суперклубів. Хоча національні чемпіонати вже функціонують у всіх країнах - ну, майже у всіх, крім хіба що найдрімучіших. Усередині країн уже є свої гегемони, клубні культи, війни вболівальників. Реал, Барселона, Арсенал, Ювентус - уже великі контори, без питань. Але крім як на внутрішньому ринку, їм свою велич доводити ніде. Так, проводяться якісь локальні міжнародні турніри на кшталт Кубка Мітропи або Латинського кубка, але перемога в них не дуже багато важить, а головне - не приносить особливих грошей.

1975

І ось футбол уже - з телебаченням, причому вже - з кольоровим, що одразу зробило чемпіонати світу найяскравішою театральною виставою. Але хіба тільки чемпіонати світу? Уже щосили розігруються єврокубки, Реал уже - шестиразовий володар Кубка чемпіонів, є й нові герої на кшталт Аякса та Баварії. Ах, так - нарешті почали проводити й чемпіонати Європи. Футбол заповнив собою весь світ, який не дуже-то й чинить опір.

Це рік найвищого піку розвитку футбольної тактики. Попередні десятиліття були заповнені тріумфом і падінням різних схем - бразильської, англійської, італійської. А на чемпіонат світу 1974 року збірна Нідерландів привезла тотальний футбол, який скасовував догми і вимагав граничного інтелекту. Після цього розвиток пішов інакше - нові ідеї з'являлися вже всередині ідеї тотальної гри. 1975 - рік початку цієї тактичної революції та, власне, сучасного футболу.

Розвиток медіа пролив на футбол золотий дощ - і нарешті це стало глобальним бізнесом. Бюджети клубів зростають, як на дріжджах, і в 1975 ми вже бачимо, як Нью-Йорк Космос платить Пеле 3 мільйони доларів за три сезони. Телебачення робить футбольних зірок справжніми багатіями - виникає нова реальність, у якій гравці не просто заробляють на життя, а забезпечують старість собі, а за вдалого збігу обставин - і своїм правнукам. Цей новий чудовий світ здався б справжнім раєм бразильцеві Леонідасу або, скажімо, іспанцеві Заморі - геніям футболу 20-30-х років, які, за всієї своєї величі, й гадки не мали, що футболіст може бути богом.

2000

На зламі віків футбол уже дуже нагадує нинішній, але чогось у ньому все-таки бракує. Чого ж? Ну, звісно, цифрових технологій - і насамперед, інтернету, який у наші дні миттєво доставляє будь-який матч будь-кому в будь-який момент у будь-якій упаковці. У 2000 інтернет уже є - але він поки й сам ще не цілком усвідомлює свою могутність і не розуміє, що може стати найбільшим носієм спортивного видовища. І вже тим більше ще немає у футболі таких штук, як ВАР або напівавтоматичне визначення офсайду - те, що зараз є стандартною опцією. 25 років тому це ще здавалося ненауковою фантастикою, ще, попри пророцтво "Термінатора", важко було повірити, що штучний інтелект зможе контролювати гру.

Сутність світового футболу під впливом величезних грошей серйозно змінилася. Клуби гребли гроші такою лопатою, що просто не вірилося - фінансові стелі пробивали щороку. Якраз у 2000 Реал сенсаційно купив Луїша Фігу у Барселони за 56 мільйонів доларів - на той момент це був приголомшливий світовий рекорд, але протримається він лише два роки. Англійська Прем'єр-ліга встановила нові стандарти грошових доходів на футболі - телевізійні права продають за суми, які дозволяють утримувати цілі команди зірок. Бюджет Ліги чемпіонів одразу після заснування в 1992 році величезний і швидко робить з цього змагання культ.

Футбол уже зовсім не наївний і експлуатує своїх шанувальників, як хоче, безсовісно викачуючи з них все нові й нові мільйони. З іншого боку, він ще не настільки беззахисний перед тими ж уболівальниками, як зараз. Немає соцмереж, які по клацанню знищують репутації та сім'ї. Немає поглибленої статистики, яка вивертає навиворіт перед публікою кожного гравця і не дає приховати навіть найменший промах. Немає безпардонної Вікіпедії та нещадного Transfermarkt. Немає Ютуба, на якому вічно зберігаються як великі, так і ганебні моменти - як панегірики та вироки. Усього цього ще немає тоді, у 2000-му. Усе це вже є зараз, у 2025-му. Чи то ще буде...