Україна-2023: прощаючись із відбірковим турніром Євро-2024

Збірна України завершила відбірковий турнір Євро-2024 хоч і не з прохідним результатом, але гідно, борючись до останнього, навіть з відчуттям несправедливо відібраної перемоги у вирішальному матчі. Підводячи межу, Terrikon.com робить п'ять основних висновків з виступу нашої команди в цьому турнірі...

Команда Реброва склалася

Найпростіший і найголовніший висновок. Реброва довго чекали, він мав прийти ще до Петракова, потім - відразу після Петракова, зрештою, довелося задовольнятися проміжним варіантом з Русланом Ротанем, який, як міг, дотяг команду до літа. Реброву довелося працювати мало не з чистого аркуша, у результаті все вийшло. З нижчими – Північною Македонією та Мальтою – він зібрав сто відсотків очок, хай і не без пригод. Зробив героїчні нічиї з Англією та Італією. І був дуже близьким до того, щоб створити диво і здобути Україні друге місце. Не вийшло, але за спробу спасибі.

Зате вийшло з командою, яка сформувалася в трохи омолодженому варіанті, ніж раніше - і, здається, працює в унісон з тренером. Авторитет у нього у футбольному світі величезний, до цього додається високий професіоналізм та вміння здобувати результат. Збірна України, що склалася до осені, вірить у свого тренера, розуміє, чого він від неї вимагає і готова працювати всерйоз під його керівництвом.

Три важливі зміни у складі

Якихось кадрових відкриттів Ребров не зробив - у нього грають ті, хто так чи інакше дебютував раніше. Але кілька людей із запасу перейшли до 'основи'. Таких троє, і представляють всі лінії - захисник Юхим Конопля, півзахисник Георгій Судаков, нападник Артем Довбик. Кожен із них у світі Реброва має більшу цінність, ніж Олександр Караваєв, Руслан Малиновський та Роман Яремчук, які раніше використовувалися на тих же позиціях, хоча й ці троє постійно викликаються до збірної, і хрест на них ніхто не збирається ставити. Просто Конопля, Судаков та Довбик точніше відповідають філософії Реброва.

Сильна сторона Реброва – вміння донести свою думку небагатьма словами. Про це свого часу говорив Домагой Віда ('Мені подобаються установки Реброва - він говорить мало, але все зрозуміло'). Можливо, до тих футболістів, яких він у підсумку обрав, просто краще доходять слова тренера?

Перспективна атакуюча четвірка

Продовження попереднього. У результаті легких кадрових новацій Ребров отримав чудову атакувальну четвірку. Більш якісного варіанта нинішній український футбол, здається, запропонувати просто не може. Тут дві пари чудово взаємодіючих людей: Судаков-Мудрик і Циганков-Довбик, якi мають великий досвід спільної роботи. Перші двоє, до того ж - нерозлучні друзі, а другі - партнери по Жироні, які розуміють там один одного з півслова. Важливо, що ці дві пари можуть з'єднуватись у чудовий квартет та синхронно працювати на широкому фронті атаки.

За ідеєю, збірна України отримала атакувальну лінію з величезною перспективою з огляду на вік її учасників. Якщо, звичайно, всі вони й надалі гратимуть як мінімум на нинішньому рівні (а хотілося б ще краще). А то з нашими зірками всяке трапляється, у міру розвитку кар'єри.

Готовність до вирішення великих завдань

Характерна риса збірної Реброва – відсутність страху перед великими авторитетами. Це видно навіть на такому короткому часовому відрізку. Поступаючись у класі і Англії, i Італії, наша команда з цими суперниками діяла сміливо, наскільки це дозволяли обставини. Класом Україна все одно нижча, і це зрештою давалося взнаки, і в якісь хвилини її замикали на її половині поля без варіантів контргри. Але вона не панікувала, організовано терпіла і чекала свого часу. І, коли суперник дещо послаблював хватку, одразу починала зухвало поводiтися, контратакувати, загрожувати його воротам.

Уміння зіграти без боязкості з більш рейтинговими збірними проглядало ще за Шевченка. Ребров розвиває цей тренд, його команда готова до вирішення великих завдань - принаймні таких, які реально вирішувати з нинішнім набором гравців. Взяти останній матч із Італією. Так, у першому таймі скуадра адзурра часом абсолютно домінувала і могла вирішити всі питання. Але у другому таймі більше атакувала вже Україна – і за статистикою, і візуально. І якби виграла за рахунок пенальті на Мудрику (а його безперечність визнають навіть італійці) – навряд чи це здалося б такою вже несправедливістю.

Україна - фаворит плей-офф

Підбиваючи підсумки матчу Італія - ​​Україна, ветеран вітчизняного футболу Леонід Буряк зазначив, що з такою грою Україна - фаворит майбутнього плей-офф за місця, що залишилися на Євро-2024. Без різниці, який суперник із усіх можливих їй дістанеться. Це, до речі, накладає на неї додатковий тягар - за словами того ж Буряка, до неї й ставитимуться, як до фаворита, недооцінки чекати не варто, доведеться напружуватись за повною програмою.

Збірна в тому стані, до якого її довів Ребров, безумовно, здатна успішно пройти плей-офф і врешті-решт опинитися на Євро-2024. Ну, а там уже можна буде доводити свою конкурентоспроможність, як то кажуть, по-дорослому. Ми розлучаємося з командою до весни, вірячи, що вона стане ще кращою. Своєю роботою Ребров робить такі надії цілком реальними.